Російська дипломатія продовжує використовувати тактику перекладання відповідальності, намагаючись представити прагнення України до безпеки як «небажання миру».
4 лютого 2026 року Сергій Лавров, виступаючи перед пропагандистами, обрушився з критикою на українську делегацію, яка прибула до Абу-Дабі для обговорення умов припинення вогню. Приводом для невдоволення Москви стали заяви генерального секретаря НАТО Марка Рютте, який напередодні в Києві розкрив деталі можливих гарантій безпеки для нашої країни.
Суть претензій Лаврова зводиться до того, що Росія категорично не сприймає присутності західних сил на українській території навіть після укладення миру.
«Я не знаю, що буде запропоновано нашій делегації в Абу-Дабі. Я обговорював з ними вчора ті гарантії безпеки, про які Марк Рютте розповідав вчора в Раді в Києві. Якщо це те, з чим українці приїхали в Абу-Дабі, то це ще одне підтвердження того, що Зеленський не хоче миру», — цитують главу МЗС РФ російські державні медіа.
За логікою Кремля, «мир» можливий тільки в тому випадку, якщо Україна залишиться повністю беззбройною і беззахисною перед майбутнім вторгненням.
Масла у вогонь підлило вчорашнє виступ Марка Рютте у Верховній Раді. Генсек Альянсу чітко позначив: після укладення мирної угоди сили так званої «коаліції бажаючих» будуть розгорнуті в Україні на суші, на морі і в повітряному просторі. Йдеться про конкретні країни НАТО, готові взяти на себе роль гарантів, щоб не допустити повторення сценарію 2022 року. Решта членів Альянсу, за словами Рютте, забезпечать підтримку в інших форматах, створюючи потужний багатошаровий щит навколо України.
Саме цей сценарій — присутність іноземних військ як запорука безпеки — викликає в Москві найгострішу реакцію. Для Лаврова будь-які спроби Києва закріпити військову підтримку Заходу в офіційному договорі є «підтвердженням небажання миру».
Поки в Абу-Дабі за закритими дверима тривають складні технічні консультації, російське керівництво вже готує ґрунт для того, щоб у разі провалу переговорів звинуватити в цьому «непоступливість» Зеленського і втручання НАТО. Очевидно, що Кремль розраховував на переговори про капітуляцію, а не про суверенне майбутнє України під захистом союзників.