Російська дипломатія остаточно втратила зв'язок з реальністю, транслюючи на весь світ тези, які суперечать не тільки здоровому глузду, але й щоденним зведенням новин. 5 лютого 2026 року Сергій Лавров зробив резонансну своєю нахабністю заяву, в якій спробував перекласти провину за удари по критичній інфраструктурі на Україну.
Як повідомляє РБК-Україна з посиланням на російські пропагандистські ресурси, глава МЗС РФ стверджує, що Москва нібито «ніколи не починала» атак на мирні цілі.
У своїй промові Лавров зайшов так далеко, що звинуватив Київ у первинності ударів по цивільних об'єктах.
«Ми ніколи не починали цих дій. Саме українці першими почали бити по енергетичних та інших цивільних об'єктах, включаючи житлові будинки, магазини, лікарні», — нафантазував міністр країни, яка вже кілька років методично стирає з лиця землі українські міста. Ці слова пролунали на тлі рекордних за масштабами балістичних ударів Росії по українських ТЕЦ в розпал зимових морозів, які залишили мільйони людей без тепла і світла.
Більше того, Лавров згадав про якусь «добру волю», яку Росія нібито виявляє протягом усього конфлікту. Він цинічно звинуватив українську сторону в порушенні попередніх домовленостей про «енергетичне перемир'я», про яке раніше особисто просив Дональд Трамп. За версією Лаврова, Росія була готова дотримуватися «тиші», але Київ нібито спровокував нові атаки. При цьому він повністю «забув», що саме російські ракети зруйнували Дарницьку ТЕЦ і паралізували енергопостачання Харкова всього кілька днів тому.
Подібна риторика Кремля спрямована насамперед на внутрішнього споживача і спробу виправдатися перед міжнародними посередниками в Абу-Дабі. Лавров намагається створити картинку, в якій Росія є «захисницею», змушеною відповідати на «провокації» України. Однак для всього цивілізованого світу очевидно: саме російська агресія стала причиною гуманітарної катастрофи.
У той час як МЗС України та міжнародні організації фіксують тисячі військових злочинів РФ, Лавров продовжує наполягати на «святості» російської армії, перетворюючи дипломатію на інструмент відвертої і небезпечної дезінформації.