Вашингтон остаточно переходить на «військові рейки» у зовнішній політиці, відсуваючи кар'єрних дипломатів на другий план.
Як повідомляє Associated Press, Дональд Трамп запровадив безпрецедентну стратегію: тепер за столом переговорів з головними ворогами Америки сидять діючі армійські командири.
Це не просто формальність, а чіткий сигнал всьому світу — США більше не збираються витрачати час на ввічливі еківоки і переходять до жорсткого силового тиску.
Яскравим прикладом став недавній раунд непрямих переговорів з Іраном в Омані. Замість чиновників Держдепу там з'явився адмірал Бред Купер, командувач Центральним командуванням США. Його присутність у парадній формі була демонстративним жестом, що підкреслював готовність Вашингтона застосувати силу в будь-яку секунду, якщо Тегеран не піде на поступки.
Паралельно з цим міністр армії США Ден Дрісколл взяв на себе роль ключового зв'язкового в питаннях війни Росії проти України. Він перебуває в постійному контакті з Києвом і безпосередньо координує дії зі спецпосланцем Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером, фактично вибудувавши прямий військовий канал між Трампом і Зеленським.
Не менш важлива роль відведена генералу Алексусу Грінкевичу, який командує силами НАТО в Європі. Його залучили до переговорів в Абу-Дабі, щоб відновити прямі контакти на вищому військовому рівні з російським генералітетом.
У Білому домі вважають, що військові швидше знайдуть спільну мову в питаннях припинення вогню, минаючи бюрократичні лабіринти традиційних МЗС. Експерти, включаючи колишнього радника Держдепартаменту Еліота Коена, відзначають, що Трамп свідомо довіряє тільки «своїм людям у погонах», вважаючи їх більш ефективними передавачами критичних сигналів у кризових ситуаціях.
Ця прагматична і жорстка модель політики означає, що силовий фактор тепер відіграє визначальну роль у будь-якій угоді. Трамп будує мир через демонстрацію військової могутності, де генерали виступають не як виконавці наказів, а як архітектори майбутніх угод.
Такий підхід несе в собі як величезні можливості для швидкого вирішення конфліктів, так і ризик непередбачуваної ескалації, якщо «мова погонів» виявиться занадто різкою для опонентів.