Російські нафтовики, які всі військові роки нарощували буріння, наприкінці 2025 року різко зменшили оберти і повернулися до рівнів кінця 2021 року.
За даними агентства Bloomberg, у другому півріччі спад став особливо помітним: до грудня падіння склало вже близько 16% у річному обчисленні.
Причина такої динаміки проста і закономірна — у компаній почали закінчуватися вільні гроші. Через жорсткі санкції, величезні дисконти на російську марку Urals і штучно посилений рубль експорт приносить все менше прибутку, а окупність кожної нової свердловини стрімко котиться до нуля. В результаті нафтові гіганти перейшли в режим жорсткої економії, фактично приносячи в жертву майбутній видобуток заради виживання в поточний момент.
Таке скорочення — це вкрай тривожний сигнал для всієї російської економіки, оскільки буріння є головним випереджаючим індикатором. У нафтовому бізнесі існує жорсткий зв'язок: якщо обсяги робіт на родовищах падають сьогодні, то вже через кілька місяців неминуче почне знижуватися і кількість викачуваної нафти.
Експерти прогнозують, що наслідки цього інвестиційного «обрізання» проявуться в повній мірі вже в другій половині 2026 року, особливо в третьому і четвертому кварталах. Тепер це вже не просто тимчасові труднощі з логістикою, які можна було вирішити перенаправленням танкерів, а системна деградація інфраструктури під санкційним пресом.
Більш того, Росія вже зараз змушена скорочувати видобуток нижче квот ОПЕК+, ризикуючи назавжди втратити свою частку на світовому ринку. За оцінками профільних аналітиків, для підтримки поточного рівня видобутку російським компаніям критично важливо бурити не менше 25-29 тисяч кілометрів нових свердловин щорічно Bloomberg.
Будь-яке падіння нижче цього технологічного коридору робить обвал виробництва неминучим. У такій ситуації РФ почне стрімко поступатися своїми позиціями гравцям, які не обтяжені санкційним ярмом і мають вільний доступ до технологій. Таким чином, головна економічна опора Кремля починає хитатися, позбавляючи агресора ресурсів для ведення тривалої війни.