Україна переходить на новий рівень дистанційної війни, завдаючи ударів по об'єктах, які вважалися недоторканним запасом ядерного щита Росії. Атака на Воткінський завод в Удмуртії стала яскравою демонстрацією можливостей української ракети «Фламінго».
Як зазначив в ефірі Radio NV генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко, цей успіх свідчить про те, що українські підприємства ОПК змогли не просто вижити під постійними обстрілами, а й масштабувати виробництво найскладніших ракетних систем. Незважаючи на всі зусилля російської розвідки вирахувати місця складання, українські інженери продовжують постачати на фронт зброю, здатну долітати за тисячі кілометрів.
Значення цілі у Воткінску важко переоцінити — це підприємство є критичним вузлом російського ВПК. Саме тут збирають міжконтинентальні балістичні ракети, ракети для підводних човнів і ключові компоненти для оперативно-тактичних комплексів «Іскандер».
Романенко підкреслив, що удар припав на найважливіші точки — складальні цехи. З огляду на те, що боєголовка «Фламінго» важить понад тонну, наслідки для виробництва російських балістичних ракет будуть довгостроковими і вкрай болючими. Точність влучання в принципово важливі вузли заводу свідчить про високий рівень систем наведення, які Україна продовжує вдосконалювати.
Робота над вдосконаленням «Фламінго» не припиняється ні на день. Українські фахівці зосереджені на двох ключових напрямках: зниженні радіолокаційної помітності, щоб ракету було складніше перехопити ППО, і підвищенні точності удару.
За словами Романенка, прогрес у цьому питанні очевидний, і майбутні версії ракети стануть ще більш смертоносними для тилової інфраструктури ворога. Постійна модернізація дозволяє Україні диктувати свої умови в повітрі, змушуючи Росію відтягувати дефіцитні системи ППО з фронту для захисту заводів у глибині своєї території.
Ситуація навколо Воткінска — це лише початок нового розділу в українській ракетній програмі. Поки Кремль намагається переконати світ у своїй невразливості, українські «Фламінго» методично знищують виробничі потужності, без яких російська армія залишиться без своїх найнебезпечніших ракет. Генерал Романенко впевнений, що цей процес буде тільки наростати, перетворюючи глибокий тил РФ на зону постійного ризику.