Події на Близькому Сході завдали Кремлю не менш болючого удару, ніж самому Тегерану. Капітан 1 рангу запасу Андрій Риженко в ефірі Radio NV розклав по поличках нову реальність, в якій опинився російський диктатор.
За словами експерта, Путін нарешті зрозумів, що час «імперських амбіцій» за чужий рахунок минув і тепер настав час рятувати власну шкуру. Кільце навколо стратегічних інтересів Росії стискається з лякаючою швидкістю: спочатку посипався вплив у Сирії, де Москва фактично втратила свої ключові військово-морські бази, потім під загрозою опинилася Венесуела — найважливіший партнер у нафтовому бізнесі.
Тепер настала черга Ірану, який десятиліттями був для Москви не просто «другом», а стратегічним донором технологій. Риженко нагадав, що величезна кількість тих самих «Шахедів», які тероризують українські міста, були зібрані в Росії саме з іранських машинокомплектів за прямої підтримки Тегерана.
З втратою такого партнера у Путіна зникає не тільки джерело озброєння, але і ключовий союзник по «клубу нафтових трейдерів», який дозволяв диктувати свої умови на світовому ринку енергоносіїв. Це критичний удар по економічному і військовому фундаменту російського режиму.
Ситуація виглядає для Кремля катастрофічною: список стабільних союзників скоротився до одного-єдиного пункту — Північної Кореї. Решта «друзів» або вже вибули з гри, або стрімко втрачають суб'єктність під ударами західних коаліцій.
«Зараз Путін розуміє, що потрібно рятувати самого себе. Тому що бачимо — кільце навколо стратегічних інтересів Росії за кордоном поступово звужується», — констатує Риженко. Диктатор усвідомлює, що якщо раніше він міг грати в геополітичні шахи на декількох дошках відразу, то тепер йому доводиться екстрено шукати способи виживання всередині власної країни.
Російський режим серйозно замислився над тим, як вийти з цього крутого піке. Втрата Ірану як військового і технологічного донора ставить під сумнів здатність Росії продовжувати війну в колишніх масштабах. Путін опинився в ситуації, коли зовнішні опори його влади руйнуються одна за одною, і сподіватися на допомогу ззовні більше практично ні від кого.
Експерт підкреслює, що це усвідомлення вже призвело до зміни парадигми в Кремлі: від агресивного розширення впливу вони перейшли до спроб утримати те, що ще не згоріло у вогні глобальних конфліктів.