Поки Іран палає після ударів, Москва не просто мовчить, а намагається вибудувати на цій пожежі нову порцію виправдань для своєї агресії.
Як пише Politico, російське керівництво вирішило використовувати «іранський кейс» як наочний посібник для своїх сумнівних еліт. Логіка у Путіна тепер залізобетонна, хоч і викривлена: дивіться, мовляв, на Тегеран — якби ми не напали на Україну першими, зараз би американські ракети летіли по нас. Це спроба закріпити міф про «превентивний удар» як єдиний спосіб виживання режиму.
Політолог Володимир Пастухов зазначає, що диктатор використовуватиме ситуацію в Ірані як головний аргумент своєї правоти.
«Буде важко переконати Путіна, що він колись помилявся. Тим, хто сумнівається, він вкаже на Тегеран і скаже: «Це могли бути ми», — вважає експерт. По суті, Кремль продає ідею, що міжнародні правила — це пил, а єдина гарантія безпеки — це почати війну першим. Весь цей наратив спрямований на те, щоб заглушити просте питання: чому «велика Росія» пасивно спостерігає за знищенням свого ключового військового партнера?
У хід пішла і важка артилерія в особі Дмитра Медведєва, який традиційно вибухнув тирадою в соцмережі X. Він вирішив вдарити по американській дипломатії, назвавши спроби Дональда Трампа домовитися з Іраном дешевим спектаклем.
«Переговори з Іраном були лише прикриттям. Всі це знали», — написав Медведєв. Для Москви зараз критично важливо донести до всіх своїх союзників одну думку: будь-які угоди з Вашингтоном — це фікція і шлях до ліквідації. Таким чином вони намагаються виправдати власну бездіяльність — мовляв, допомагати Тегерану було безглуздо, раз його доля була вирішена заздалегідь.
Ця тактика спрямована на дискредитацію Заходу в очах країн «глобального Півдня». Кремль сподівається, що страх перед американською потужністю змусить їхніх союзників згуртуватися навколо Росії, незважаючи на те, що Москва фактично кинула Іран напризволяще. Іранська трагедія в інтерпретації пропаганди перетворюється на щит, яким Путін прикриває свої провали в Україні, намагаючись видати стратегічний тупик за «єдино правильне рішення». В кінцевому підсумку, Тегеран для Москви став просто зручною декорацією, на тлі якої простіше виправдовувати нескінченну війну.