Плани російського генштабу на найближчі три роки опинилися в розпорядженні України, і, судячи зі слів президента Володимира Зеленського, вони більше нагадують сценарій поганого фентезі, ніж військову стратегію. Окупанти, як і раніше, одержимі ідеєю захоплення Донецької та Луганської областей в їх адміністративних кордонах, але на цьому їх апетити не закінчуються. У документах на 2026–2027 роки фігурують спроби просування на Запорізькому та Дніпровському напрямках, а також нав'язливе бажання «дотягнутися» до Одеського району. Однак, як підкреслив Зеленський під час прес-підходу, ці амбіції розбиваються об сувору реальність: ворог систематично не виконує свої завдання.
Президент зазначив, що навіть плани на 2025 рік росіяни вже провалили, що створило ефект доміно для їхніх майбутніх операцій. «Ми отримали плани на 2025–2027 роки. Трохи застарілі 25-го року. Бачимо, що вони не виконали свої цілі... Але ці карти, дивіться, вони поки нічого спільного з реальністю не мають, тому що вони не можуть виконати завдання», — констатував глава держави. Головний удар по планах Москви завдала нездатність створити «фундамент» наприкінці минулого року, через що хвалене березневе настання, яке так активно анонсувалося пропагандою, зараз перебуває в підвішеному стані.
За словами Зеленського, росіяни дуже хочуть наступати цієї весни, але їхні бажання не збігаються з можливостями — сил для масштабного прориву на даний момент просто немає. Питання про те, коли саме ворог спробує активізуватися, залишається відкритим і безпосередньо залежить від ресурсів обох сторін. Успіх України у зриві цих планів пов'язаний із західними контрактами, своєчасними поставками зброї та темпами нашого власного оборонного виробництва. Поки ми нарощуємо міць, окупанти змушені переглядати свої «переможні» графіки, які з кожним місяцем виглядають все більш безглуздо.
У підсумку перехоплені документи лише підтверджують: Кремль живе в ілюзії, намагаючись планувати захоплення Одеси та Дніпра в той час, коли їхня армія не може забезпечити навіть локальні успіхи на сході. Ці карти — свідчення стратегічного глухого кута агресора. Україна бачить наміри ворога на роки вперед і готова зустрічати їх не гаслами, а сталлю. Ситуація на фронті навесні буде визначатися не фантазіями російських генералів, а ефективністю наших ударів і міцністю оборони, яка вже змусила Москву забути про «швидкі перемоги».