Світ мистецтва, який тривалий час намагався триматися подалі від політики, схоже, вирішив остаточно закрити очі на реальність. На офіційному сайті 61-ї Міжнародної художньої виставки у Венеції з'явився список національних павільйонів на 2026 рік, і в ньому знову фігурує Російська Федерація.
Окупанти, які не були представлені на бієнале з 2022 року, тріумфально повертаються в локацію Джардіні з проектом під пафосною назвою «Дерево пустило коріння в небо». Комісаром виставки призначена Анастасія Карнєєва, і тепер російська пропаганда отримала ще один світовий майданчик для просування своїх «наративів» під маскою високого мистецтва.
Організатори бієнале, коментуючи це рішення, обрали позицію «білих пальт», яка так зручна, коли не хочеться помічати ракетні удари по українських музеях. В офіційній заяві сказано, що La Biennale di Venezia відкидає будь-які форми виключення або цензури, залишаючись простором для «діалогу та художньої свободи».
За їхньою логікою, будь-яка країна, визнана Італією, має право виставлятися, а сам захід нібито заохочує зв'язки між народами з надією на «припинення конфліктів». Звучить це максимально цинічно: поки одна країна стирає з лиця землі культуру іншої, її запрошують розмірковувати про коріння в небі на очах у всієї світової спільноти.
Варто нагадати, що Венеціанська бієнале — це не просто виставка, а найпотужніший інструмент впливу, заснований ще в 1895 році. Це «Олімпійські ігри» для художників, кураторів і критиків, де національні павільйони завжди були дзеркалом державної політики та суспільних настроїв.
Повернення Росії на таку платформу — це не просто питання естетики, це сигнал про поступову легалізацію агресора в елітарних колах. Поки українські художники творять у бомбосховищах, їхні колеги з РФ питимуть просекко у венеціанських садах, розповідаючи про «гуманізм» свого мистецтва.
Для нас, українців, які живуть під постійними обстрілами, такі новини сприймаються як зрада тих цінностей, про які так любить говорити Європа.
Прикриваючись гаслами про «відкритість», організатори фактично надають майданчик режиму, який знищує саму суть людської свободи. У 2026 році Венеція ризикує перетворитися з міста-музею на місце, де змиваються гріхи агресора через «культурний діалог», і це той виклик, на який українській арт-спільноті доведеться реагувати максимально жорстко і голосно.