Ситуація на південному фронті залишається стабільно важкою, але повністю контрольованою українськими військовими.
Як повідомив в ефірі телемарафону речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин, російські війська не припиняють спроб змінити лінію зіткнення на свою користь, проводячи постійні перегрупування і не зменшуючи інтенсивності обстрілів.
Однією з найгарячіших точок залишається узбережжя колишнього Каховського водосховища. Саме тут ворог фанатично намагається прорватися і взяти під контроль селище Степногорськ. Ця локація є для росіян пріоритетною вже більше півроку, проте за весь цей час вони не досягли там жодного успіху. Кожна спроба закріпитися закінчується для окупантів тим, що їх просто вибивають із зайнятих позицій, змушуючи відкочуватися назад із втратами.
Не менш небезпечним залишається Оріхівський напрямок. За даними розвідки, російське командування поставило своїм підрозділам завдання наблизитися до Оріхова якомога ближче, охоплюючи ділянки від Щербаків до Малої Токмачки. Мета загарбників зрозуміла — закріпитися на околицях міста, щоб створити плацдарм для подальшого наступу.
Однак найактивніші бойові дії зараз розгортаються на Гуляйпільському напрямку. Тут противник застосовує тактику інфільтрації: дрібні групи піхоти намагаються буквально просочитися крізь українську оборону, сподіваючись зайти в тил нашим підрозділам. Основний удар тут спрямований на населений пункт Залізничне, захоплення якого відкрило б шлях до села Гірке і дозволило б ворогу почати охоплення самого Гуляйполя.
На тлі реальних невдач на полі бою російська пропагандистська машина включила режим генерації фейків на повну потужність. Минулого та поточного тижня рупори Кремля бадьоро рапортували про «взяття під контроль» цілої низки населених пунктів, серед яких називали Горьке, Веселянку та Придорожнє.
Однак Владислав Волошин офіційно спростував ці заяви: «Російська пропаганда навіть заявляє, що бере під контроль деякі населені пункти, хоча насправді це не так. Всі вони залишаються під контролем Сил оборони України». Окупанти намагаються видати бажане за дійсне, щоб приховати той факт, що біля того ж Залізничного вони вже втратили кілька кадрових підрозділів, так і не просунувшись ні на метр.
Ціна цих судомних спроб наступу для агресора колосальна. Намагаючись компенсувати провали піхоти, ворог активно застосовує армійську авіацію, завдаючи ударів вертольотами по таких пунктах, як Чарівне.
Стратегічний задум росіян зрозумілий — витіснити ЗСУ з Гуляйполя і почати масштабний рух у бік Запоріжжя. Але поки що їхні плани розбиваються об стійкість української оборони і точну роботу нашої артилерії та дронів. Південний фронт залишається стіною, об яку окупанти продовжують розбивати свої найкращі підрозділи, задовольняючись лише віртуальними перемогами у своїх телевізійних ефірах.