Окупаційна адміністрація півострова відкрито б'є на сполох через посилення проукраїнських настроїв серед молоді.
Як повідомляє активіст міжнародної кампанії #LiberateCrimea, слова якого наводить "Крим.Реалії", навіть найжорстокіший ідеологічний тиск і спроби мілітаризації дитинства не приносять Кремлю бажаного результату. Молоді люди, які за логікою Москви мали стати опорою режиму, перетворюються на його головних опозиціонерів.
Історія 20-річної кримчанки Поліни наочно показує, на які жертви готова піти молодь заради повернення до рідної гавані. Щоб потрапити в Україну, 20-річній Поліні довелося пройти шлях через Росію, Казахстан, Туреччину і Молдову.
Ця довга і небезпечна подорож стала для неї єдиним шансом на нормальне майбутнє. Випадок Поліни не поодинокий: після закінчення шкіл випускники все частіше обирають не російські виші, а складний шлях на підконтрольну Києву територію, де вони відкрито заявляють про свою позицію в українських медіа.
Підлітки в Криму виявляють дивовижну винахідливість у пошуку правди. За словами джерела, кримські підлітки все частіше самі шукають контакт з українськими інформаційними ресурсами та волонтерами. Багато з них починають самостійно вивчати українську мову і спілкуються між собою саме нею. Це відбувається в приватних листуваннях і закритих компаніях, стаючи формою тихого, але рішучого протесту проти нав'язаної реальності.
Для Кремля така тенденція стала серйозним сигналом — фактично йдеться про повний провал російської пропаганди серед нового покоління. У відповідь на це окупанти не придумали нічого кращого, як посилити репресивні методи і контроль.
За даними джерел, через зростання проукраїнських настроїв у Криму було проведено закриту зустріч за участю російських силовиків і чиновників. На ній було прийнято рішення посилити контроль над підлітками та значно збільшити обсяг пропаганди в школах і університетах.
Тепер тиск переноситься і на сім'ї. У батьківських чатах почали поширювати повідомлення із закликом активніше відправляти дітей у гуртки та секції. Офіційно це пояснюється боротьбою з «екстремістською пропагандою», але фактично йдеться про спробу посилити ідеологічну обробку молоді та зайняти весь їхній вільний час, щоб виключити доступ до альтернативної інформації.
Однак кримський опір показує, що свободу думки неможливо придушити шкільними лінійками та примусовими гуртками.