Військове командування країни-агресора продовжує демонструвати вражаючий відрив від реальності, диктуючи своїм військам терміни і цілі, які виглядають скоріше як сценарій низькопробної фантастики, ніж як досяжний військовий план.
Згідно з останніми даними Інституту вивчення війни (ISW), апетити Москви не обмежуються п'ятьма регіонами, які вона вже спробувала «привласнити». У планах Кремля на період з 2025 по 2027 рік чорним по білому прописано захоплення залишків Донецької та Луганської областей, глибоке просування в Запорізькій та Херсонській областях, а головне — повна окупація Одещини.
Президент України Володимир Зеленський підтверджує, що ці амбіції лежать в основі російської стратегії на найближчі три роки, хоча реальна ситуація на фронті свідчить про прямо протилежне.
Американські аналітики акцентують увагу на тому, що плани Москви атакувати південь України наочно демонструють повну відсутність бажання «заморожувати» конфлікт. Кремль не просто хоче утримати те, що вже встиг вкрасти, він прагне позбавити Україну виходу до моря і знищити її як суверенну державу.
Однак експерти ISW налаштовані скептично: вони оцінюють ймовірність захоплення Одеси як вкрай низьку, не кажучи вже про контроль над усією областю. Історія цієї війни вже не раз доводила, що російські генерали майстри у встановленні дедлайнів, які незмінно провалюються. Ми всі пам'ятаємо «Київ за три дні» в лютому 2022-го і нескінченні спроби захопити весь Донбас до якоїсь чергової сакральної дати.
Проблема нереалістичних цілей стала настільки очевидною, що про це починають голосно кричати навіть російські «військові кореспонденти» та мілблогери. У звіті ISW зазначається, що навіть прихильники війни скаржаться на «широкі територіальні цілі військового командування, що призводять до великих втрат військ у дорогих атаках».
Генерали в Москві витрачають колосальні людські та фінансові ресурси, щоб виконати побажання керівництва, але за останні чотири роки значного прогресу так і не досягли. Окупанти просто спалюють свої резерви в безглуздих штурмах заради просування на лічені метри, які потім часто втрачають під ударами ЗСУ.
Найцинічніше в цій ситуації те, що Путін використовує ці нездійсненні плани як інструмент тиску на міжнародній арені. Намагаючись представити свої фантазії як щось «неминуче», він блефує перед Вашингтоном і європейськими столицями, сподіваючись схилити їх до примусу України до капітуляції.
«Російське військове командування не коригувало свої вимоги, незважаючи на невдачі та обґрунтовані скарги. Президент Росії Володимир Путін навіть намагався представити ці цілі США не тільки як можливі, але й як неминучі, щоб вплинути на думку Вашингтона щодо нібито необхідності капітуляції України», — резюмують експерти ISW.
По суті, весь російський план війни на найближчі роки — це величезна бульбашка, роздута кров'ю власних солдатів і брехливою статистикою, яка лопне при першому ж серйозному зіткненні з реальністю на полі бою.