Ворог на півночі Харківщини раптово затих і перейшов у режим очікування. Це затишшя не обіцяє нічого хорошого, оскільки за спинами розбитих підрозділів вже накопичується свіжа техніка і резерви.
На північному кордоні Харківської області зараз запанувала дивна і в'язка тиша, яку військові називають «обережною паузою». Окупанти, які ще недавно намагалися проломити нашу оборону лобом, раптом зменшили оберти і практично перестали проявляти активність на більшості ділянок.
Тиша тут настільки незвична, що минулої суботи на багатьох напрямках взагалі не зафіксували жодного бойового зіткнення. Але не варто спокушатися — це не мирні наміри, а вимушена зупинка після того, як їм добряче насипали за комір.
«Саме північна Харківщина - вони поки що на обережній паузі. Якщо вже брати північну Харківщину - є спроби росіян лізти там у Сотницькому Казачці і так далі. Ось там вони щось ще ворушаться», - так ситуацію описує Віктор Трегубов, який представляє Групу Об'єднаних сил.
Тобто, подекуди вони ще намагаються ворушитися, як притиснуті комахи, але колишнього запалу вже немає. У районі Липців інтенсивність боїв впала до мінімуму, і хоча противник іноді намагається знову розпалити там пожежу, на загальну картину це зараз майже не впливає.
Правда в тому, що росіяни просто не можуть зараз наступати ефективно. Вони або зализують рани після чергової поразки, або судорожно намагаються перетасувати свої поріділі ряди.
Трегубов прямо каже: «Той факт, що росіяни взагалі зараз не здатні проводити якісь ефективні наступальні дії або навіть намагатися проводити якісь ефективні інфільтрації - це свідчення того, що або у них пауза на перегрупування, або у них пауза, тому що вони отримали певну поразку і тепер намагаються відновити це». Мабуть, ціна «м'ясних штурмів» виявилася занадто високою навіть для їхньої людожерської логіки.
Однак розслаблятися зарано, адже ця пауза — лише спосіб накопичити сили для нового ривка. Розвідка чітко фіксує, як на Великобурлукському та обох Слобожанських напрямках ворог стягує особовий склад і техніку. Поки їхня піхота ховається в норах, в тилу у них повним ходом йде робота з відновлення наступального потенціалу. Вони просто чекають моменту, коли накопичене залізо і свіже гарматне м'ясо дозволять їм знову піти в атаку, сподіваючись, що цього разу результат буде іншим.
«Там зараз низька інтенсивність, вони намагаються її час від часу відновлювати», — підсумував ситуацію речник, даючи зрозуміти, що спокій на цьому фронті вкрай примарний.