Гадяцький районний суд Полтавської області визнав військовозобов’язаного винним у ухиленні від мобілізації та призначив йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. Чоловік відмовився отримувати повістку та не з’явився до територіального центру комплектування для відправки до військової частини, хоча медична комісія визнала його придатним до служби. Вироком від 5 березня 2026 року у справі № 526/383/25 його засуджено за статтею 336 КК України — ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, повідомляє sud.ua.
9 грудня 2024 року обвинуваченого, який перебував на військовому обліку в ТЦК та був визнаний ВЛК придатним, включили до команди для відправки до військової частини. Того ж дня чоловіку вручили повістку з вимогою прибути о 21:00 до територіального центру комплектування для подальшого направлення до військової частини.
Однак обвинувачений відмовився отримувати повістку, про що уповноважені особи склали акт та попередили його про кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації.
Попри це чоловік не прибув до ТЦК у визначений час і не повідомив про причини неявки, хоча мав реальну можливість це зробити. Суд дійшов висновку, що такими діями він умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні чоловік повністю визнав свою вину.
Він пояснив, що раніше під час проходження медичної комісії був обмежено придатним, має проблеми зі здоров’ям — зокрема із серцем та щитовидною залозою. За його словами, він також не з’явився до військкомату після попередньої повістки, через що його оголосили в розшук.
Обвинувачений зазначив, що відмовився отримувати повістку 9 грудня 2024 року, оскільки не може залишити матір, яка, за його словами, потребує догляду. Також він повідомив, що його батько та брат служать у Збройних силах України.
Втім суд критично оцінив довідку органу місцевого самоврядування щодо необхідності супроводу матері до лікарів, оскільки жодних медичних документів або інших підтверджень суду не надали. Тому суд дійшов висновку, що законних підстав для відстрочки від мобілізації обвинувачений не мав.
Суд наголосив, що в умовах воєнного стану та збройної агресії РФ проти України виконання громадянами обов’язку із захисту держави має особливе значення.
У вироку також наведено правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 629/2438/23, згідно з якою покарання за ухилення від мобілізації має виконувати превентивну функцію — запобігати вчиненню подібних правопорушень іншими особами.
Суд зазначив, що призначення покарання з випробуванням у таких справах може негативно впливати на військову дисципліну та мотивацію військовослужбовців, тому підстав для застосування ст. 75 КК України у цьому випадку немає.
Суд врахував щире каяття обвинуваченого. Чоловік раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має малолітню дитину, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, здійснював донати на потреби ЗСУ.
Обтяжувальних обставин суд не встановив.
Водночас суд підкреслив, що ухилення від мобілізації в умовах воєнного стану становить підвищену суспільну небезпечність, оскільки може підривати військову дисципліну та систему комплектування Збройних сил.
Рішення суду у справі про ухилення від мобілізації
Гадяцький районний суд визнав обвинуваченого винним у ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації за ст. 336 КК України та призначив покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід не обирався. Строк відбування покарання почнеться з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів через Гадяцький районний суд.
Зазначимо, адвокат Юрій Демченко у своєму Telegram-каналі роз’яснив, що заголовки українських ЗМІ про повну заборону ТЦК застосовувати силу є перебільшеними та перекрученими. За його словами, у законопроєкті №15076 немає абсолютної заборони на застосування фізичної сили. Навпаки, документ вводить норму, що ТЦК не можуть застосовувати силу лише в необґрунтованих випадках. Тобто у будь-якій обґрунтованій ситуації застосування сили залишається можливим.