Процес мирного врегулювання в Україні остаточно перетворився на геополітичне шоу з елементами мелодрами.
Президент Володимир Зеленський в інтерв’ю «Суспільному» без прикрас назвав те, що відбувається, «Санта-Барбарою». Черговий раунд переговорів, який мав розпочатися вже наступного тижня, призупинено на особисте прохання Вашингтона. Причина звучить парадоксально: на тлі палаючого Близького Сходу американська верхівка настільки стурбована власною безпекою, що навідріз відмовляється залишати межі Сполучених Штатів. Світ почекає, поки Білий дім почуватиметься затишно лише за океаном.
Дипломатичний конфлікт виник через вибір місця зустрічі. Росія, намагаючись діяти конструктивно, запропонувала звичні майданчики — Туреччину або Швейцарію. Однак американці заблокували ці варіанти. Ультиматум Вашингтона простий: зустріч відбудеться або в США, або ніде.
Україна, затиснута в лещатах обставин, уже підтвердила готовність летіти хоч до Маямі, хоч до Вашингтона — аби тільки процес не зупинився остаточно. Зеленський прямо підкреслив, що Київ не вередує і готовий до діалогу в будь-якій точці світу, будь то ОАЕ чи Європа, але «контрольний пакет» акцій організатора зараз знаходиться у американців.
Ситуація виглядає неоднозначно: організатори зустрічі фактично диктують умови зі свого «бункера», прикриваючись близькосхідною кризою. Поки Україна стікає кров’ю на фронті, ключовий союзник не знаходить можливості вилетіти на нейтральну територію. У підсумку переговорний процес висить на волосині, повністю залежачи від того, чи наважаться у США натиснути кнопку «старт» і яку з американських локацій вони в підсумку оберуть.
«Чекаємо від них», — зазначив український лідер, підкреслюючи важливість цього тривалого очікування.
Ця дипломатична затримка дає Кремлю додатковий час для маневрів і тиску. Росія використовує відмову США від нейтральних майданчиків як привід звинуватити Захід у неконструктивності, хоча сама диктує свої умови. Весь світ тепер спостерігає за тим, як війна на Близькому Сході опосередковано паралізує вирішення українського питання.
Очікування відповіді з Вашингтона затягується, перетворюючи реальну можливість припинення вогню на заручника американського внутрішнього порядку денного та побоювань щодо безпеки.