Сьогодні, у неділю, 15 березня 2026 року, Москва вкотре відчула на собі всі «принади» «спецоперації», яку Кремль приніс у домівки власних громадян. Атака безпілотників триває вже другу добу поспіль, і, судячи з її інтенсивності, ніхто не збирається зупинятися.
Мер Москви Сергій Собянін з самого ранку, починаючи з 09:19, запустив свою «шарманку» в Telegram, звітуючи про знищення цілей, що летіли на місто. Цей серіал тривав весь день: після невеликого затишшя, о 13:44, міський голова знову виклав звіти про героїчну роботу ППО.
За найскромнішими підрахунками, що ґрунтуються на заявах самого Собяніна та зведеннях Роспублік, до середини дня на підльоті до столиці було «збито» вже близько 40 безпілотників.
Масштаби нальоту вражають навіть тих, хто звик до регулярних «вибухів». Через загрозу дронів у Москві ввели режим «Килим», паралізувавши роботу найбільших аеропортів — Внуково, Домодєдово та Жуковського. Поки небо над столицею було офіційно закрите, на землі розгорнулася інша драма. У соцмережах почали активно публікувати кадри мобільних вогневих груп, які нібито виставили прямо навколо Кремля для захисту «сакральних» веж від низьколітаючих дронів.
І хоча експерти сперечаються, чи не доклав до цих фотографій руку штучний інтелект, сам факт появи таких чуток свідчить про те, що паніка в Москві — це вже не сценарій майбутнього, а реальність сьогодення.
Цікаво, що вчорашній день, 14 березня, також минув під знаком «дронопаду». Тоді російська влада повідомила про збиття 65 безпілотників, що летіли на Москву. Сьогоднішня атака стала логічним продовженням суботнього кошмару. Поки офіційні відомства РФ змагаються у красивих цифрах знищених апаратів, уламки цих самих «збитих» цілей падають у житлових кварталах і на території соціальних об’єктів, як це сталося в підмосковному Домодєдово.
Очевидно, що розрекламований «залізний купол» над Москвою виявився дірявим решетом. Якщо раніше обстріли були поодинокими випадками, то тепер це систематична робота, яка перетворює життя в російській столиці на лотерею. Поки Собянін продовжує «хвалитися» успіхами ППО, мешканці Підмосков’я та самої Москви спостерігають, як війна, яку вони воліли не помічати, остаточно оселилася на їхніх вулицях. Недільний відпочинок під звуки вибухів і закрите небо — це саме те «велич», до якої так прагнув Кремль.