Ізраїльська авіація остаточно розчистила політичний Олімп Тегерана, відправивши на той світ Алі Ларіджані. Тепер в Ірані нікому натискати на гальма, і регіон завмер в очікуванні кривавого фіналу, повідомляє The New York Times.
Секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Ларіджані був не просто чиновником, а справжнім архітектором виживання режиму в найтемніші часи. Після того, як ізраїльські ракети перетворили на пил вищу військову та цивільну верхівку країни, саме він фактично взяв кермо влади у свої руки.
З огляду на те, що спадкоємець престолу Моджтаба Хаменеї важко поранений і недієздатний, Лариджані залишався єдиним «дорослим» у кімнаті, здатним вести хоч якийсь діалог із Заходом. Його вважали рідкісним для цієї системи прагматиком, який розумів ціну ескалації і міг би стати містком для переговорів із США.
The New York Times б’є на сполох: усунення Ларіджані позбавляє іранську політику останнього впливового голосу, який закликав до обережності. Без нього на авансцену виходять ті, хто не визнає півтонів і вірить лише у силу. Смерть Ларіджані може спровокувати ефект стиснутої пружини — замість очікуваної капітуляції режим може відповісти тотальною мобілізацією і божевільним ударом відчаю. Ті, хто вижив у бункерах, тепер остаточно переконані: Ісламська республіка встоїть, тільки якщо різко підвищить ставки і забуде про будь-які поступки.
Поки Ізраїль святкує чергову перемогу над «головою восьминога», аналітики попереджають про пастку. Ліквідація прагматичного крила часто перетворює організований опір на хаотичну й непередбачувану лють.
«Їхня мужність є прикладом для всієї країни», — казав колись Ларіджані про своїх людей, але тепер його власна загибель може стати паливом для тих, хто готовий спалити весь Близький Схід заради помсти. Світ втратив людину, здатну зупинити бійню, і тепер за столом переговорів з іранської сторони не залишилося нікого, крім привидів і фанатиків.