Іран здійснив безпрецедентний військовий демарш, запустивши дві балістичні ракети середньої дальності в напрямку американо-британської бази Дієго-Гарсія в Індійському океані.
Як пише The Times з посиланням на розвідку, це не просто атака на військовий об’єкт, а пряме попередження Європі. Відстань польоту склала близько 4000 км — рівно стільки ж відділяє Іран від Лондона, Парижа чи Берліна. Армія оборони Ізраїлю підтвердила: це перший випадок застосування Тегераном зброї такого класу, що офіційно перетворює іранський режим з регіональної проблеми на глобальну загрозу.
Технічно запуск виглядав як демонстрація сили, а не спроба реального знищення бази. Перша ракета була перехоплена американським кораблем, друга впала в океан, пролетівши 3200 км і не долетівши до островів Чагос приблизно на 640 км.
Однак дипломати впевнені: метою був не сам форпост, а нерви європейських лідерів. Тегеран дає зрозуміти, що будь-яка підтримка операцій США та Ізраїлю в Ормузькій протоці може закінчитися ракетним ударом по європейських мегаполісах.
Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі вже відкрито погрожує британському прем’єру Кіру Стармеру, заявляючи, що той «ставить під загрозу життя британців», дозволивши використовувати бази для ударів по іранських об’єктах. Експерти з Тель-Авівського інституту досліджень національної безпеки б'ють на сполох: сьогодні Іран випробовує ракети, а завтра на них може з'явитися ядерна боєголовка. Відсутність системи стримувань і противаг в іранському керівництві робить ці загрози максимально реалістичними.
«Іран хоче, щоб Європа залишалася поза конфліктом», — цитує видання анонімного дипломата. Застосування нового типу зброї, якого раніше не було в арсеналі аятол, підтверджує, що технологічний стрибок Ірану відбувся швидше, ніж очікували на Заході.
Якщо запуск відбудеться з північних районів країни, під ударом опиниться абсолютно вся територія Європейського Союзу.
Цей ракетний залп у бік Дієго-Гарсія фактично поховав залишки європейського спокою. Тегеран наочно продемонстрував, що межі конфлікту більше не обмежуються Близьким Сходом. Для Лондона і Брюсселя настав час усвідомити: підтримка судноплавства в Перській затоці тепер має конкретну ціну, і ця ціна — безпека їхніх власних громадян, які перебувають у зоні досяжності іранських «подарунків».