оккупанты

Ранок 19 березня перетворився для російських окупантів на справжній конвеєр смерті на Лимансько-Боровському напрямку. Командування РФ кинуло в бій підрозділи 1-ї танкової та 20-ї загальновійськової армій, задіявши понад 500 піхотинців, десятки танків і цілу кавалькаду з баггі та квадроциклів.

Атака велася одразу в семи напрямках, але українська розвідка діяла на випередження: підготовку ворога, зокрема встановлення понтонів та розмінування шляхів, було зафіксовано заздалегідь. Результат виявився передбачуваним — сталевий кулак Москви розбився об організований опір ЗСУ всього за чотири години.

Поки російська пропаганда замовчує масштаби катастрофи, сухі цифри втрат говорять самі за себе. Окупанти втратили:

  • 84 одиниці мототехніки
  • 11 БМП та БТР
  • 3 танки
  • термобаричну систему ТОС «Сонцепьок»
  • 5 артилерійських гармат
  • понад 160 дронів

Особистий склад противника зазнав катастрофічних втрат: із 405 виведених з ладу солдатів 288 повернулися додому в чорних мішках.

Особливе приниження для «другої армії світу» полягало в тому, що значна частина техніки та живої сили була знищена ще до того, як встигла дістатися до лінії бойового зіткнення.

За словами командира 3-го корпусу Андрія Білецького, ворог не зміг захопити жодного населеного пункту чи навіть закріпитися на нових позиціях. Групи росіян, що вижили, зараз намагаються врятуватися, але продовжують зазнавати втрат у зоні вогневого контролю української артилерії та дронів.

Цей наступ мав стати демонстрацією сили, а став черговою демонстрацією бездарності російського командування. Спроба форсувати події за допомогою авіабомб і понтонів закінчилася тим, що елітні підрозділи РФ перетворилися на статистику втрат у соцмережах 3-го корпусу. Україна вкотре довела, що на Лиманському напрямку окупантам світить лише якісна утилізація, скільки б квадроциклів і «гарматного м’яса» вони не кидали у топку війни.