Поставки скрапленого природного газу з Перської затоки можуть повністю припинитися протягом найближчих десяти днів на тлі безперервних бойових дій у регіоні.
Ситуація критична: за даними Financial Times, останні танкери вже покинули акваторію, а нові судна не можуть зайти через повну блокаду Ормузької протоки. Катар, на частку якого припадає близько 20% світового виробництва СПГ, був змушений зупинити експорт не тільки через морську блокаду, але й через серйозні пошкодження заводу в Рас-Лаффані.
Цей об’єкт є найбільшим у світі центром з виробництва та відвантаження газу, і удари по ньому завдали непоправної шкоди ланцюгам постачання.
Дефіцит палива починає відчуватися лише зараз, оскільки багато партій було відвантажено ще до початку масштабної ескалації. Скорочення пропозиції вже спричинило різкий стрибок цін на газ як на азіатських, так і на європейських торгових майданчиках. Імпортери опинилися в безвихідному становищі: їм доводиться або переплачувати за американський СПГ, або екстрено переходити на альтернативні види енергії, або вводити жорсткі обмеження на споживання всередині своїх країн.
Найближчим часом на світовому ринку очікуються лише поодинокі поставки — одна партія газу для Азії та шість для Європи, що не покриє навіть мінімальних потреб економіки.
Найскладніша ситуація склалася в країнах, які критично залежать від катарського експорту. У Пакистані запаси газу стрімко вичерпуються, оскільки майже весь імпорт до країни надходив із Катару. За словами голови Pakistan GasPort Ікбала Ахмеда, запаси газу стрімко вичерпуються.
Термінали вже працюють лише на одну шосту потужності і можуть повністю зупинитися до кінця місяця. Аналогічна криза розгорається в Бангладеш, де влада вже почала закривати університети та обмежувати роботу промислових підприємств. Тайвань, у свою чергу, має запаси палива лише до кінця квітня, після чого острів ризикує зіткнутися з масштабними відключеннями електроенергії.
Найбільші гравці регіону, такі як Китай і Японія, намагаються мінімізувати збитки, звертаючись до спотового ринку. Однак висока волатильність і дефіцит вільних обсягів змушують їх змінювати енергетичну стратегію. У Пекіні та Токіо вже готуються до збільшення частки вугільної генерації та більш активного використання атомних електростанцій, щоб уникнути повної зупинки виробництва. Світ фактично опинився на порозі глобального газового колапсу, масштаб якого залежатиме виключно від тривалості блокування ключових транспортних артерій затоки.