Політика Дональда Трампа щодо Північноатлантичного альянсу перейшла у стадію відкритого розформування структури.
Як зазначив керівник Центру з вивчення Росії Володимир Огризко в ефірі Radio NV, президент США має намір самотужки вирішувати, кого захищати, а кого залишити на розправу агресору. Трамп радикально підняв фінансову планку: якщо раніше країни домовлялися про 2% ВВП на оборону, то тепер він вимагає 5%. З огляду на те, що такому критерію відповідають лише одиниці, це означає фактичне виключення з системи безпеки таких країн, як Іспанія та багатьох інших.
«Якщо такі, так би мовити, реформи будуть запроваджені Трампом, то це означатиме остаточний кінець НАТО як структури», — наголосив дипломат.
Особливе роздратування в Європі викликала позиція Трампа щодо війни на Близькому Сході. Президент США звинувачує союзників у відсутності допомоги в конфлікті з Іраном, хоча сам навіть не вважав за потрібне поінформувати їх про початок бойових дій.
Огризко назвав такі претензії маніпулятивними та наголосив, що союзницькі відносини не передбачають ставлення до партнерів як до «другосортних» гравців. Трамп не радився і не узгоджував плани, а тепер вимагає беззастережної підтримки, на що Європа відповіла чітким сигналом — грати в ці ігри за правилами Вашингтона вона більше не має наміру.
Проте в цьому геополітичному розлученні експерт вбачає й позитивний сценарій для європейського континенту. Постійний шантаж з боку Білого дому може стати потужним стимулом для створення суверенної європейської системи оборони, незалежної від примх американської адміністрації.
У розпорядженні Європи є дві ядерні держави та найпотужніший військово-промисловий комплекс, здатний випускати найсучасніше озброєння. Це може стати початком кінця епохи американського домінування, коли безпека континенту залежала від того, хто саме сидить в Овальному кабінеті.
Фактично, Трамп власноруч підштовхує союзників до виходу з орбіти впливу США. Якщо Вашингтон остаточно вирішить сховатися за океаном, видаючи лише вказівки без зобов’язань, історія НАТО в її нинішньому вигляді добіжить кінця.
Для України та світу це означає перехід до нової, набагато більш крихкої архітектури безпеки, де європейським країнам доведеться розраховувати виключно на власні сили та коаліції, в яких інтереси оборони ставляться вище за передвиборчі амбіції закордонних політиків.