На тлі ударів США та Ізраїлю по Ірану дедалі частіше лунає думка: Україні це невигідно. Дорога нафта посилює Росію, а увага та ресурси Заходу спрямовуються в інший регіон. Але є й протилежна думка — і вона лунає дедалі голосніше.
Британський історик Пітер Каддік-Адамс у статті для The Telegraph стверджує: Україна може не програти, а навпаки — серйозно виграти від цього конфлікту.
Головний аргумент — технології. За роки повномасштабної війни Україна перетворилася на одну з найпрогресивніших країн у сфері військових розробок, особливо в галузі дронів. Те, що раніше вважалося «зброєю майбутнього», на українському фронті стало повсякденною реальністю.
За словами історика, саме безпілотники стали ключовим інструментом війни. І українці навчилися не просто ними користуватися, а й швидко адаптувати їх до реальних бойових умов — перетворюючи ідеї на готові рішення буквально на ходу.
Каддік-Адамс вважає, що Україна вже зараз здатна вийти в лідери світового ринку дронів. Йдеться про виробництво до 10 мільйонів одиниць на рік — це в рази більше, ніж, наприклад, у Китаї.
І інтерес до цих технологій уже є. Країни Перської затоки, які роками вкладали мільярди в традиційне озброєння, тепер стикаються з новою реальністю — дешевими, але надзвичайно ефективними дронами, здатними знищувати дорогу інфраструктуру.
Особливо затребувані українські дрони-перехоплювачі вартістю близько 2 500 доларів. Для країн регіону це шанс усунути вразливість перед іранськими атаками без величезних витрат.
Історик наголошує: гроші більше не гарантують військову перевагу.
«Гроші більше не дорівнюють силі, оскільки технології Києва продемонстрували, що десятки тисяч доларів можуть в одну мить знищити мільярди».
Мова йде не лише про дрони. Україна, за його словами, досягла успіхів і в інших сферах. Раніше Крістофер Каволі прямо визнавав: українські військові ефективніше використовують системи ППО Patriot, ніж самі американці.
«Тепер ми вчимося у них», — сказав генерал.
Окремим фактором є вже укладені угоди. Володимир Зеленський підписав оборонні угоди з ключовими країнами регіону, зокрема з Саудівською Аравією, Катаром та ОАЕ. Це означає, що попит на українські технології може швидко перетворитися на реальні контракти.
І поки Росія розраховує заробити на зростанні цін на нафту, Україна робить ставку на інше — експорт військових рішень, перевірених у найжорсткішій війні XXI століття.
У підсумку вимальовується парадоксальна картина. Конфлікт на Близькому Сході дійсно створює ризики для Києва. Але водночас він відкриває вікно можливостей, де Україна може не просто втриматися, а вирватися вперед — як постачальник нового типу війни.