Першого квітня Міністерство оборони РФ офіційно повідомило, що угруповання «Захід» нібито завершило «визволення» так званої «ЛНР».
Однак ця новина викликала лише хвилю глузувань у мережі, оскільки це вже третя подібна заява Кремля за час повномасштабного вторгнення. Аналогічні повідомлення російські ЗМІ поширювали у 2022-му та 2025 роках, але щоразу реальність виявлялася далекою від пропагандистських гасел. Ні американський Інститут вивчення війни (ISW), ні український проєкт DeepState на даний момент не підтверджують повну окупацію регіону.
Насправді українські захисники продовжують утримувати ділянку площею близько 80 квадратних кілометрів у районі населених пунктів Надія та Новегорівка. Це незаперечний факт, який спростовує всі звіти російських генералів.
Навіть якщо вірити заявам самого Путіна, який ще в жовтні 2025 року стверджував, що під контролем України залишилося всього 0,13% області, ситуація для армії РФ виглядає плачевно. Виходить, що на захоплення крихітного клаптика землі площею менше 35 квадратних кілометрів у «другої армії світу» пішло понад півроку важких боїв.
Контраст між пафосними заявами з Москви та реальними темпами просування став головним приводом для іронії. У соцмережах активно поширюються колажі, в яких порівнюються заголовки російських ЗМІ за різні роки: скрізь стверджується, що область «повністю звільнена».
Така циклічна брехня підкреслює глибоку кризу в російському інформаційному просторі, де вигадані перемоги важливіші за оперативну ситуацію на фронті. Окупанти витрачають місяці й тисячі життів заради просування на кілька кілометрів, але поспішають звітувати про виконання стратегічних цілей.
Поки російська пропаганда намагається переконати своїх громадян у остаточному захопленні Луганщини, українські підрозділи залишаються на своїх позиціях. Питання «повного контролю» залишається відкритим, а чергова заява Міноборони РФ приєднується до попередніх фальшивок.
Історія з «0,13 % території», яку вже шостий місяць не можуть захопити, наочно демонструє справжню «міць» російського наступу та нездатність агресора довести розпочате до кінця навіть на папері.