Чергова ніч в Україні перетворилася на кошмар для пасажирів поїзда, який був змушений екстрено зупинитися в центральній частині країни через масовану атаку «шахідів».
Журналістка Тетяна Заєць, яка стала мимовільною учасницею цієї драми, описала у Facebook те, що відбувалося, як справжнє пекло на землі. За її словами, евакуація почалася раптово: провідник розбудив сплячих людей коротким наказом покинути вагони, дозволивши взяти з собою лише найцінніші речі. У темряві, під проливним дощем, сотні людей опинилися на коліях, закутавшись у видані залізничниками ковдри, чекаючи смерті або відбою.
Те, що сталося після зупинки, журналістка назвала фільмом жахів у реальності. Коли над головами людей почав дзижчати рій іранських дронів, охоплені панікою пасажири не знайшли нічого кращого, як лише ховатися під товарні вагони, що стояли на сусідніх коліях.
«Від шахедів ми ховалися під вагонами. Що таке, коли летить рій, тепер я знаю. Так виглядає пекло. Коли шахеди дзижчали, ми лізли під товарний потяг», — поділилася Тетяна моторошними подробицями.
Ситуація ускладнювалася тим, що у складі поїзда був вагон із дітьми, яких везли з лікування: сонні й перелякані малюки плакали, не розуміючи, чому замість теплого ліжка їм доводиться лежати в багнюці під колесами поїзда.
Протистояння з «шахідами» на відкритій місцевості тривало довгі дві години. Пасажири сиділи на рейках, збившись у купки, поки небо над ними розривалося від звуків двигунів безпілотників. Незважаючи на те, що в результаті було дано відбій і поїзд продовжив рух, пережитий стрес залишив глибокий слід у всіх учасників інциденту.
Журналістка наголосила, що в такі моменти межа між звичайним життям і смертельною небезпекою остаточно стирається, перетворюючи повсякденну поїздку на боротьбу за виживання.
Публікація Тетяни викликала бурю обурення в соцмережах, але не на адресу агресора, а через самі методи евакуації. Користувачі справедливо зауважили, що ховатися під вагонами — смертельно небезпечна затія: якщо поїзд рушить або поруч відбудеться вибух, шансів вижити під багатотонною махиною практично немає.
Ось що пишуть люди:
Проте в умовах нічного лісу та «рою», що пролітає над головою, у людей часто спрацьовує лише інстинкт «заритися глибше», що вкотре підкреслює повну беззахисність цивільних осіб перед обличчям російського терору.
- «Як колишній залізничник скажу: ніколи не залазьте під вагон! Не буду описувати роботу гальмівної системи поїздів, але це дуже небезпечно»;
- «Ховатися від шахідів під вагонами, до того ж товарними, — це ж їхня потенційна ціль»;
- «Про яку безпеку в даному випадку йдеться з боку уз? Під дощем, посеред ночі, над головою летить»;
- «Ніхто мене не переконає, що ховатися в полі від вибухів — це нормально. Це безглуздя. В Україні ніде не безпечно: ні на вулиці, ні вдома, ні в полі, ні в поїзді, а така евакуація — це спроба перевізника поставити галочку в графі про те, що вони щось роблять».