Губернатор Рязанської області видав указ, який перетворює кадрові відділи на філії військкоматів. Тепер компанії, де працює від 150 до 500 осіб, повинні «виставити» певну кількість живого ресурсу для потреб Міністерства оборони РФ.
Указ діятиме щонайменше до кінця вересня 2026 року, що прямо вказує на довгострокові плани Кремля щодо поповнення катастрофічних втрат за рахунок звичайних робітників, йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW).
Це рішення стало вимушеним кроком, оскільки в січні цього року кількість охочих воювати за гроші вперше з початку повномасштабного вторгнення стала меншою, ніж кількість солдатів, яких щодня гине на фронті.
Аналітики ISW наголошують, що така схема обрана не випадково — Путін панічно боїться оголошувати нову хвилю відкритої мобілізації. Натомість відповідальність за примусовий призов технічно перекладають на регіональну владу та керівництво заводів. «Указ від 20 березня є продовженням російських таємних мобілізаційних зусиль, спрямованих на запобігання черговому примусовому призову та продовження підготовки людських ресурсів для фронту в Україні», — зазначають експерти. Кремль сподівається, що гнів мобілізованих буде спрямований на директорів підприємств, а не на вище керівництво країни, винне в безглуздій бійні.
Ситуація з людськими ресурсами у агресора стала критичною. Примусово мобілізовані співробітники, найімовірніше, опиняться на передовій без належної підготовки, виконуючи роль живого щита для прикриття бойових підрозділів. У звіті прямо зазначено: «Примусово мобілізовані співробітники, ймовірно, спрямують свій гнів на підприємства, які їх обрали, або на губернатора, який видав указ, хоча в кінцевому підсумку відповідальність за неприйнятно високий рівень втрат російських військ лежить на Кремлі».
Фактично російська економіка починає пожирати саму себе, вириваючи кваліфіковані кадри з виробничих ланцюгів для використання на українських чорноземах. Масштаби прихованої мобілізації в регіонах свідчать про те, що мобілізаційний ресурс РФ не безмежний, а фінансові стимули більше не перекривають страх смерті. Тепер росіянам доведеться обирати: або звільнення і втеча, або перспектива стати «плановим показником» у звіті свого начальника перед губернатором.