Експерти Інституту вивчення війни (ISW) зазначають, що нинішня конфігурація фронту та нещодавні контрудари України наочно демонструють: успіхи росіян не є неминучими. Заяви Кремля про легке захоплення Донецької області та масштабні наступи на великі міста не мають нічого спільного з реальністю на фронті.
Окупанти роками ставили амбітні терміни захоплення стратегічних вузлів, але раз за разом з тріском провалювали ці завдання. Особливу увагу аналітики приділяють донбаському «поясу фортець» — ланцюгу добре укріплених міст, які залишаються неприступними для виснажених російських підрозділів.
Показовим прикладом безпорадності агресора стала ситуація в Луганській області. Маючи багаторічний контроль над більшою частиною регіону, російське командування так і не змогло організувати успішний наступ на Слов'янськ або Ізюм зі східного напрямку. Тепер же, у 2026 році, наступальний потенціал РФ підірвано ще сильніше. «Просування Росії сповільнилося з початку 2026 року, оскільки ЗСУ продемонстрували свою здатність перехоплювати ініціативу протягом тривалого періоду та успішно контратакувати на різних ділянках лінії фронту», — констатують у звіті.
Підготовка Росії до весняно-літньої кампанії просувається з великими труднощами через постійний тиск українських сил. В ISW переконані, що гучні заяви Москви про «незабаром падіння» українських міст — це лише спроба приховати брак ресурсів і стратегічний глухий кут. ЗСУ не просто обороняються, а методично знищують логістику та живу силу ворога, змушуючи його переходити до глухої оборони там, де ще вчора планувався «переможний марш».
Таким чином, військова реальність 2026 року диктує свої правила: російська армія загрузла в позиційних боях, втрачаючи здатність до масштабних маневрів. Поки пропаганда РФ малює стрілки на картах у бік глибокого тилу України, реальні бойові дії показують, що окупанти не можуть впоратися навіть із локальними завданнями на Донбасі. Перехоплення ініціативи українськими військовими ставить хрест на імперських амбіціях Кремля, перетворюючи кожне їхнє «наступ» на чергову м’ясорубку без видимих результатів.