Великий наступ Путіна остаточно перетворився на ганебне топтання на місці, яке більше нагадує агонію, ніж військову операцію. Поки пропаганда малює перемоги, реальні цифри з фронту показують, що російська військова машина задихається і втрачає навіть те, що раніше захопила.
Згідно з останнім звітом Інституту вивчення війни (ISW), у березні 2026 року темпи просування російських окупаційних військ впали до історичного мінімуму. За весь місяць агресору вдалося захопити жалюгідні 23 квадратних кілометри території — це мізерно мало порівняно з 319 кв. км у січні та 123 кв. км у лютому.
Таких катастрофічних показників для Кремля не фіксували щонайменше останні сім років, що свідчить про глибоку кризу наступального потенціалу РФ. Основний удар по амбіціях загарбників завдали локальні контрнаступальні дії ЗСУ на південному сході, які змусили ворога кидати позиції та відступати на низці ділянок.
«Найбільших втрат у своїх позиціях росіяни зазнали на південному відрізку фронту, у районі між Донецькою та Дніпропетровською областями», — зазначають аналітики ISW. Виявилося, що російська армія критично залежить від західних технологій та цивільних сервісів, які вона сама ж і блокує.
Перебої в роботі Starlink та заборона Telegram, який був основним каналом зв’язку для координації підрозділів, перетворили управління військами на хаос. В умовах відсутності нормального зв’язку та під натиском українських захисників «друга армія світу» виявилася нездатною навіть утримати поточні рубежі, не кажучи вже про глибокі прориви.
Внутрішні обмеження в самій Росії стали для путінських генералів «пострілом у ногу», що збігся з ефективною роботою української артилерії та дронів. Поки російська економіка тріщить по швах, а зв’язок на фронті руйнується під ударами власних цензорів, ЗСУ методично перехоплюють ініціативу.
Березень 2026 року став офіційним підтвердженням того, що окупанти вже вичерпали свої ресурси, а їхня здатність проводити масштабні операції тепер викликає лише скептицизм у військових експертів у всьому світі.