В Україні почали з’являтися приватні групи протиповітряної оборони — і це не просто ініціатива на рівні розмов, а цілком реальна й асиметрична відповідь на постійні удари з боку Росії. Йдеться про спробу посилити захист там, де державні ресурси об’єктивно обмежені, та залучити до цього процесу бізнес.
Авіаційний експерт Богдан Долинце в ефірі "Київ24" прямо зазначає: такі ініціативи дають компаніям можливість не просто чекати удару, а самим брати участь у захисті — зокрема своїх заводів, складів та інфраструктури. "Також це можливість для бізнесу фактично долучитися до захисту повітряного простору країни, зокрема захищаючи власні виробничі та інфраструктурні об'єкти", — зазначив він.
При цьому вся система залишається значною мірою закритою. Скільки таких груп уже працює, наскільки вони ефективні — інформації немає. І це логічно: подібні речі не виноситься у публічний простір.
Мова йде не про класичні ракетні комплекси, а про більш гнучкі та технологічні рішення. Насамперед — це системи радіоелектронної боротьби, які можуть «глушити» ворожі цілі, а також дрони-перехоплювачі. Тобто засоби, які не потребують важкого озброєння, але здатні серйозно ускладнити життя нападникам.
Але є важливий момент — все це має працювати лише у взаємодії з Силами оборони. Без чіткої координації такі ініціативи можуть стати загрозою навіть для своїх. Тому контроль і взаємодія тут — ключові умови.
Долинце окремо наголошує: у таких умовах бізнес здатний діяти швидше за державу. Компанії можуть оперативно створювати команди, закуповувати технології та впроваджувати рішення без тривалих процедур узгодження.
Ще один фактор — люди. Після 2022 року частина фахівців із бойовим досвідом повернулася до цивільного життя. Це оператори, які вже знають, як працювати з подібними системами, і можуть або самі долучатися до таких груп, або навчати нових учасників.
«І, в принципі, це люди з таким досвідом, які могли як самостійно долучатися до роботи таких підрозділів, так і навчати безпосередньо самих співробітників, залучених до роботи в таких групах, адже в разі нештатної або аварійної ситуації в підрозділі ті самі рятувальні або екстрені бригади самої компанії фактично змушені усувати наслідки такої атаки. Тобто до моменту настання такої події вони могли б долучатися до відбиття атаки для того, щоб мінімізувати або усунути ризики відповідних наслідків», — підкреслив експерт.
По суті, йдеться про нову модель захисту: коли бізнес не просто підраховує збитки після удару, а намагається запобігти самому удару. І це вже не теорія — а реальність, яка поступово стає частиною української оборони.