У Могильовській області самопроголошений лідер влаштував сеанс публічної паніки, прикритий закликами до праці. Замість чіткої стратегії розвитку білоруси почули туманні попередження про «складні часи», які нібито готують якісь зовнішні сили.
Лукашенко фактично визнав свою безпорадність, висунувши єдине примітивне гасло — працювати заради фізичного виживання, поки армія готується до війни, якою диктатор так старанно лякає власний народ.
«Треба мобілізуватися зараз, щоб пережити цей складний час. Причому, незрозумілий час. Я як президент не знаю, до чого вас готувати. Працюємо, щоб жити. Один гасло — працюємо, щоб жити. Не просто вижити, а жити. А що далі? А далі ніхто не знає, що там витворять сильні світу цього», — заявив він, випромінюючи невпевненість і страх перед завтрашнім днем.
Незважаючи на пафосну риторику про захист кордонів, глава режиму визнає, що концепція мирного часу для країни остаточно похована.
Зовсім недавно він заявив, що країна має готуватися до війни, а армія — постійно перебувати в бойовій готовності.