Ситуація з міграцією українців на окуповані Росією території набуває жахливих масштабів, викриваючи повний провал державної політики щодо підтримки переселенців. Петро Андрющенко, який очолює Центр вивчення окупації, відкрито заявляє: люди їдуть назад не через те, що там краще, а тому, що в Україні про них ніхто не дбає.
Квиток в один кінець коштує величезних грошей — від півтори тисячі євро, і це за умови, що в московському аеропорту Шереметьєво їх взагалі пропустять. Зараз цей транзитний пункт працює в режимі жорсткого свавілля, де перевірка перетворилася на лотерею, в якій на кону стоїть свобода.
«Такі люди є на сьогодні. Щоб сказати, скільки їх, треба, по суті, просто погадати на кавовій гущі. Питання в тому, що росіяни сьогодні не пропускають наших людей на окуповану територію. Йдеться про тих, хто вперше заїжджає на окуповані території. Шереметьєво вже понад півроку фактично працює в режимі заборони і пропускає мало людей. Причому ніхто не розуміє, як і за якою ознакою. І такої статистики сьогодні навіть приблизної немає. Тому що повернення на окуповані території коштує від півтори тисячі євро, умовно кажучи. І це треба витратити з розумінням, що їх повернути назад. Але такі люди є. В принципі, сама міграція між окупованими територіями та територіями наших країн-партнерів, вона досить велика», — розповів експерт.
Масштаби цього руху видно неозброєним оком у центрі Варшави, звідки щодня вирушають десятки мікроавтобусів у бік Мінська, а далі — до окупованих Донецька чи Маріуполя.
Це складна схема для тих, хто вже встиг отримати російський паспорт і тепер курсує між Європою та окупованими територіями заради верифікації майна або отримання українських виплат. Люди змушені вести подвійну гру, щоб не втратити останнє, що в них залишилося — житло, на яке вже націлилися окупанти.
При цьому Росія проводить агресивну кампанію з метою заманити українців назад, обіцяючи захист нерухомості та «нормальне» життя. На цьому тлі бездіяльність української влади виглядає як мовчазна згода на депортацію власного народу.
Поки держава продовжує перераховувати мільярди гривень пенсій тим, хто залишився під окупацією, ті, хто кинув усе й виїхав на вільну територію, залишаються наодинці з непосильною орендною платою та відсутністю перспектив. Саме це соціальне сирітство стає головним чинником повернення людей під російський чобіт, де на них уже чекають нові нормативні пастки та мобілізаційні списки ворога.