Результати парламентських виборів у Болгарії, що відбулися 19 квітня 2026 року, викликали серйозну дискусію щодо майбутнього проєвропейського курсу країни. Партія «Прогресивна Болгарія», заснована експрезидентом Руменом Радевим лише місяць тому, здобула тріумфальну перемогу, набравши 45,1% голосів.
Це дає Радеву 135 мандатів із 240, що дозволяє йому сформувати уряд, не зважаючи на коаліційних партнерів. Незважаючи на його репутацію проросійського політика та скептицизм щодо військової допомоги Україні, експерти закликають не поспішати з висновками про появу «другого Віктора Орбана» на Балканах.
Журналіст Віталій Портников зазначає, що Радев опиниться в жорстких рамках об’єктивної реальності. Його головним завданням стане ухвалення бюджету на 2026 рік та збереження стабільності після тривалої політичної кризи.
Для цього Болгарії вкрай необхідні кошти з європейських фондів, а будь-який відкритий конфлікт із Брюсселем поставить ці виплати під загрозу. Крім того, болгарський військово-промисловий комплекс глибоко інтегрований у ланцюги поставок для України й приносить країні колосальний прибуток, від якого жоден прагматичний політик не відмовиться добровільно.
Сам Радев під час кампанії намагався згладжувати гострі кути, обіцяючи не використовувати право вето для блокування ключових рішень Євросоюзу. Це дає підстави вважати, що його риторика залишиться жорсткою для внутрішнього споживача, але реальні дії будуть набагато помірнішими, ніж у, наприклад, Роберта Фіцо у Словаччині. Цікаво, що успіх Радева парадоксальним чином послабив ще більш радикальні сили.
Партія «Відродження», яка вважалася головним оплотом прокремлівських настроїв, помітно втратила підтримку, що дає новій більшості простір для маневру, не зважаючи на ультраправих.
Таким чином, Болгарія вступає у період «прагматичного консерватизму». Радев буде балансувати між необхідністю реформ, боротьбою з корупцією та підтримкою відносин з ЄС, при цьому зберігаючи формально дружній тон щодо Москви. Для України це означає період складної дипломатії, де публічні заяви болгарського керівництва можуть розходитися з реальними голосуваннями в Брюсселі та триваючими відвантаженнями продукції болгарських оборонних заводів.