Міжнародне розслідування розкрило моторошні подробиці останніх днів життя української журналістки Вікторії Рощини в російському полоні. Свідчення очевидців підтверджують, що жінку довели до крайнього виснаження і фактично закатували в катівнях СІЗО.
Росія планомірно знищувала Вікторію, перевозячи її в нелюдських умовах між в’язницями Таганрога та Кізела. Свідки, які бачили її під час етапу, описують жахливу картину: змучена, виснажена жінка з жовтим обличчям, що нагадує жертву Голодомору.
Навіть у такому стані вона відмовлялася від їжі на знак солідарності з іншими полоненими, заявляючи, що не може їсти там, де катують наших хлопців. Її перевезення тривало чотири доби в поїздах і фургонах, але, незважаючи на повну втрату сил, до Кізеля вона прибула ще живою.
Насильство не припинялося ні на хвилину — у в’язниці били всіх, включаючи жінок, під час щоденних перевірок камер. Вікторія постійно втрачала свідомість у переповнених, холодних і вологих приміщеннях, які більше нагадували бетонні мішки, ніж камери СІЗО. За день до смерті вона була настільки слабка, що благала охоронця дати їй трохи чаю, обіцяючи заплатити пізніше.
У відповідь на прохання вмираючої жінки тюремник лише цинічно кинув: «Не говори більше таких дурниць, ти не в тому місці, ти не в тому становищі, щоб про щось просити».
Розв'язка настала 19 вересня 2024 року, одразу після того, як тюремні медики зробили Вікторії якийсь невідомий укол. Очевидці згадують, що напередодні її намагалися привести до тями за допомогою ліків, але наступного ранку співкамерникам просто повідомили про її смерть.
Розслідування «Репортерів без кордонів» та «Слідство.інфо» доводить , що це не було випадковістю чи природною смертю. Журналістку, чий єдиний гріх полягав у чесному висвітленні війни, систематично позбавляли їжі, сну та медичної допомоги, поки її серце не зупинилося в Кізелі.