Путін розраховував заробити мільярди на тлі нової нафтової кризи — війни навколо Ірану та проблем з Ормузькою протокою. Частину грошей він дійсно отримає: танкери з сировиною заздалегідь вивели в море. Але головний розрахунок провалюється.
Як зазначає Віталій Портников, Україна змінила саму логіку ударів. Якщо раніше удари наносилися переважно по нафтопереробних заводах, то тепер цілеспрямовано знищують нафтові порти. І це ключовий момент.
У підсумку Росія потрапляє у пастку. Продавати нафту складно — логістика руйнується. Переробляти всередині країни теж не виходить — потужності НПЗ обмежені й регулярно виводяться з ладу. Починається абсурдна ситуація: свердловини консервують, а нафтопродукти доводиться закуповувати за кордоном — уже за завищеними цінами.
На тлі війни на Близькому Сході ці ціни лише зростають. Тиск посилюється, і економіка РФ починає просідати вже не на папері, а в реальності.
Цифри це підтверджують. За даними Foreign Affairs, удари України дали ефект, якого не вдалося досягти навіть усім західним санкціям. У 2025 році нафтові доходи Росії впали на 24% — це найгірший результат з 2020 року. У січні 2026 року надходження скоротилися вдвічі порівняно з минулим роком. У березні, за даними Reuters, падіння сягнуло вже 52%.
Вперше за весь час повномасштабної війни Росія витратила на бойові дії більше, ніж заробила на нафті. Це вже тривожний сигнал. Путін навіть скликав окрему нараду й суворо дорікав міністрам за падіння економіки.
При цьому він сам не змінює своєї позиції. Мирні переговори для нього залишаються інструментом тиску та торгу, а не реальним способом зупинити війну. Але проблема вже не лише в бажаннях — а в можливостях.
Якщо грошей стане критично не вистачати, а всередині країни почнуться соціальні перекоси, Кремлю доведеться пригальмувати. Путін не ризикуватиме стабільністю режиму.
2026 рік стає переломним: Україна фактично заганяє його в економічний глухий кут.
Але є важливий нюанс. Цей глухий кут може бути тимчасовим — через політику США. Дональд Трамп, з одного боку, говорить про швидке завершення війни, а з іншого — допускає продаж російської нафти через «тіньовий флот». По суті, він дає Кремлю кисень.
Більше того, це грає на руку Ірану. Тегеран, розуміючи, що ринок можна розхитати, продовжує тиск через Ормузьку протоку. А Трамп, намагаючись стримати зростання цін перед виборами, знову полегшує Росії експорт.
У підсумку виникає друге «замкнуте коло» — вже навколо США. І саме воно зараз заважає остаточно добити російську нафтову модель.
Висновок Портнікова суворий: поки Україна тисне на економіку РФ, США частково компенсують цей удар. І якщо це коло не розірвати, у Путіна залишиться шанс продовжувати війну — хай і на межі.