Російське командування гарячково шукає слабкі місця в українській обороні, намагаючись підготувати ґрунт для масштабного наступу. Поки одні підрозділи ворога гинуть у марних атаках, інші намагаються знайти шлях для глибокого прориву в наш тил.
На більшості ділянок фронту окупанти зараз зайняті «домашньою роботою» — вони намагаються зайняти максимально вигідні позиції, щоб потім кинути в бій накопичені резерви. Експерт Павло Лакійчук в ефірі телеканалу FREEДОМ зазначає, що без постійного підкріплення живою силою ворог швидко вичерпає свої сили і буде змушений окопатися, але поки що вони продовжують тиснути.
На півдні баланс сил змінюється не на нашу користь: під Гуляйполем та Олександрівським точаться запеклі бої. Росіяни намагаються обійти наші укріплення під Ореховим з тилу, щоб розширити плацдарм для атак, тоді як наступальний потенціал ЗСУ об’єктивно знижується через брак ресурсів.
На Донбасі ситуація ще гостріша, особливо на Покровсько-Мирноградському напрямку. Після фактичного захоплення цих міст противник намагається розширити свої вузькі прориви в нашій обороні, перетворюючи їх на повноцінні плацдарми.
Однак українські захисники діють грамотно, методично завдаючи ударів по флангах цих «кишок», змушуючи росіян витрачати все нові й нові резерви у вузьких проходах. Стратегія ворога тут проста, але кривава: завалити фронт трупами, щоб хоч на пару кілометрів просунутися вперед і створити видимість успіху.
Не вщухають спроби штурму й у районі Часового Яру, де противник намагається прорватися до стратегічних висот. Окупанти мріють про фронтальний наступ на всю агломерацію, включаючи Краматорськ і Слов’янськ, намагаючись зайти з півночі у фланг нашого угруповання.
Але й тут плани Кремля розбиваються об флангові контрудари Сил оборони, які не дають ворогу розгорнутися. Війна перетворилася на жорстоке випробування на витривалість, де кожен крок противника на захід коштує йому колосальних втрат, які рано чи пізно змусять його зупинитися.