Українське небо вже давно перестало бути єдиним місцем бойових дій, тепер війна остаточно перекинулася в глибокий російський тил. Навіть провідні пропагандисти РФ визнають, що їхня хвалена ППО має прогалини, а дальність українських ударів вражає уяву.
Останні атаки на стратегічні об’єкти Уралу змусили навіть найзатятіших Z-блогерів змінити тон з «перемог» на тривожні прогнози.
Відомий ресурс Fighterbomber констатує сумний для Кремля факт: українські безпілотники тепер здатні літати на відстань до 1800 кілометрів, перебуваючи в повітрі по 8–10 годин.
Цього часу «пташкам» вистачає, щоб спокійно дістатися найвіддаленіших регіонів РФ, обходячи радари та знищуючи заводи, які раніше вважалися недосяжними. Тепер під прицілом не лише прикордонні області, а й потужні промислові центри в глибині країни.
Особливо болючим для Москви стало визнання того, що Україні не потрібні жодні «коридори» через країни Балтії чи інші держави НАТО. Пропагандисти, які раніше благали Захід про допомогу в прокладанні маршрутів, тепер змушені визнати: українські дрони чудово справляються самостійно, пролітаючи тисячі кілометрів над російською територією.
Це підтверджує, що порти Балтійського регіону та заводи Уралу працюють виключно завдяки майстерності українських інженерів та операторів. Міф про те, що для ударів по Петербургу чи Єкатеринбургу потрібні «західні прокладки», остаточно розвіявся.
Така дальність перетворює життя російського ВПК на лотерею, де головний приз — прямий удар по цеху чи нафтобазі. Якщо БПЛА може кружляти майже півдня, то жодна концентрація ППО в одному місці не допоможе — дрон просто знайде «лазівку» в системі захисту й виконає свою роботу.
Росіяни на Уралі та в Сибіру починають розуміти, що війна надовго оселилася у них вдома, а відстань більше не є захистом. Поки Кремль намагається утримати фронт, його власний глибокий тил перетворюється на решето, де стратегічні об’єкти палають із завидною регулярністю.