Україна послідовно зміщує акценти в ударах по території Росії, обираючи нафтову інфраструктуру як головну ціль. Військовий експерт Юрій Федоров на YouTube-каналі The Breakfast Show пояснює: це раціональна тактика, яка дає максимальний ефект при менших витратах.
За його словами, удари по таких об’єктах уже стали систематичними. У Пермі, наприклад, після атак загорілися підприємства нафтової галузі. «У Пермі ситуацію порівнюють з екологічною катастрофою. Те саме, що кажуть про Туапсе... Горять два підприємства нафтової промисловості Росії», — сказав Федоров.
Йдеться про великі об’єкти. Зокрема, постраждав завод «Лукойл-Пермнафтооргсинтез», а також інфраструктура перерозподілу нафти. Горять резервуари місткістю в десятки тисяч тонн. «Це багато, і загасити ці резервуари неможливо… Навіть підійти до цього жахливого вогнища неможливо. Єдине, що залишається, – чекати, коли все це згорить і вся ця гидота буде викинута в атмосферу», – підкреслив експерт.
Місцевим жителям уже рекомендують рідше виходити на вулицю та використовувати засоби захисту, хоча, за оцінкою аналітика, це мало впливає на наслідки.
Федоров зазначає: Росія виявилася не готовою до таких ударів. Навіть провладні джерела визнають проблеми із захистом стратегічних об’єктів у глибокому тилу. «Що робити — ніхто не знає», — додав він.
Логіка Києва в цьому випадку проста. В умовах обмежених ресурсів обираються цілі, які завдають максимальної шкоди. Нафтопереробних заводів у Росії небагато — кілька десятків, а ключових ще менше. Їхнє знищення впливає на паливний сектор і військову логістику.
При цьому знищувати тисячі складів боєприпасів набагато складніше й дорожче. Удари по нафтових об’єктах дають змогу досягти порівнянного стратегічного ефекту з меншими витратами.
У підсумку ЗСУ діють за класичним принципом ведення війни — завдають ударів туди, де це найболючіше і де противник найменш захищений.