Для Дональда Трампа війна в Україні — це не трагедія народу, а прикрий галас на іншому кінці світу, відокремлений від нього «гігантським океаном». Колишній функціонер НАТО Міхаель Рюле у своєму матеріалі для Die Welt відкрито заявляє: нинішній господар Білого дому абсолютно не зацікавлений у долі Києва.
Усі його гучні обіцянки завершити конфлікт за добу виявилися лише прикриттям для дипломатичної безпорадності. Трамп фактично переклав фінансове та військове ярмо на плечі Європи, залишивши за собою лише право диктувати умови майбутнього миру, в якому територіальні втрати України здаються йому цілком прийнятною ціною.
Однак відсутність емпатії до України не заважає Трампу методично наносити удари по болючих місцях Кремля. Його політика — це холодний розрахунок. Поки він ігнорує заклики до мирних переговорів, США активно душать російську енергетику та союзників Москви. Тиск на Іран, Кубу та Венесуелу, санкції проти нафтових гігантів РФ і примус Індії до відмови від російських ресурсів б’ють по гаманцю Путіна сильніше за будь-які гасла. Це руйнує фасад Росії як наддержави, позбавляючи її доходів, необхідних для ведення нескінченної війни. Путін намагається маневрувати, але факти невблаганні: територіальні успіхи агресора за два роки мізерні порівняно з горою трупів і втраченою технікою.
Рюле наголошує, що виживання України як держави тепер повністю залежить від витривалості Європи. Якщо європейці не зламаються і продовжать надавати підтримку, Москві доведеться визнати, що ціна агресії стала надмірною.
Трамп не рятуватиме Україну з благородства, він вступить у гру лише тоді, коли це стане вигідним для його концепції «Ради миру». У цій цинічній розстановці сил єдиним шансом для регіону залишається спільна робота США та ЄС, навіть якщо їхні погляди на справедливість радикально розходяться.