Офіційний Єреван продемонстрував готовність відстоювати суверенітет у питаннях зовнішньої політики, незважаючи на прямий тиск з боку Москви. Глава МЗС Вірменії наголосив на праві нації самостійно обирати вектор розвитку, не зважаючи на вимоги Кремля.
Вірменія надала офіційну відповідь на ультимативну вимогу Володимира Путіна пришвидшити процес самовизначення між інтеграцією з Росією або Європейським Союзом. Міністр закордонних справ Арарат Мірзоян наголосив, що Єреван ухвалить остаточне рішення щодо євроінтеграції виключно тоді, коли вважатиме це необхідним і доцільним.
На даному етапі країна залишається членом Євразійського економічного союзу, проте європейські прагнення громадянського суспільства залишаються незмінними. «Наразі ми є членами ЄАЕС, продовжуємо свою діяльність там, і не секрет, що народ Вірменії має європейські прагнення. Коли настане час рішень, ми їх ухвалимо. Ми сьогодні — члени ЄАЕС, ніхто не говорив, що виходимо», — заявив глава зовнішньополітичного відомства Вірменії.
На пропозицію російського диктатора провести в Вірменії референдум щодо вступу до ЄС пролунала настільки різка реакція. Путін цинічно оголосив про готовність Москви до так званого «м'якого та інтелігентного розлучення», якщо вибір буде зроблено на користь Європи. Однак за миролюбною риторикою одразу послідували прямі погрози.
Глава РФ фактично провів паралель з Україною, пов’язавши повномасштабну агресію проти українського народу з його європейським вибором. Таким чином Москва нагадала Вірменії, що вважає спроби сусідніх країн вийти із зони впливу Кремля приводом для військового та політичного тиску.
Дипломатична суперечка відбувається на тлі зростаючої напруженості у відносинах між союзниками. Єреван дедалі частіше висловлює невдоволення неефективністю механізмів безпеки під егідою РФ і шукає альтернативні шляхи взаємодії на Заході.
Путін, у свою чергу, намагається використати фактор страху, натякаючи на можливість дестабілізації регіону в разі остаточного повороту Вірменії в бік Брюсселя. Проте позиція Мірзояна дає зрозуміти, що Єреван більше не має наміру беззастережно виконувати вказівки Москви, залишаючи за собою право на стратегічну невизначеність.