Забезпечення підрозділів протиповітряної та протиракетної оборони достатньою кількістю витратних матеріалів залишається найбільш критичним фактором у процесі відбиття масованих повітряних атак Російської Федерації.
Обмежені можливості світового оборонно-промислового комплексу не дають змоги оперативно створити надлишковий резерв засобів перехоплення, що перетворює проблему дефіциту зенітних керованих ракет на постійний стратегічний виклик.
Начальник управління комунікацій Повітряних сил Збройних сил України Юрій Ігнат в ефірі аналітичного телеканалу «Новини.Live» охарактеризував поточний стан постачання як стабільно напружений.
За словами офіційного представника оборонного відомства, нестача боєприпасів для сучасних зенітних ракетних комплексів зумовлена не небажанням чи політичною позицією окремих держав-партнерів, а специфікою світового ринку озброєнь.
«Це для нас питання, що стосується всієї війни. Дефіцит ракет був, є і буде. У світі їх виробляють не так багато. Не так багато майданчиків для виробництва. Тому питання комунікації з партнерами завжди, і навіть публічно, обговорюється», – підсумував Ігнат.
Технологічна складність виробництва сучасних протиракетних систем, таких як Patriot, IRIS-T або NASAMS, унеможливлює швидке розширення виробничих ліній у короткостроковій перспективі. Кожна одиниця високоточної зброї вимагає тривалого циклу складання та дефіцитних комплектуючих.
Цей факт змушує українське військове командування та дипломатичний корпус підтримувати постійний, у тому числі непублічний, діалог із країнами-донорами з метою оптимізації графіків поставок та пріоритетного розподілу готової продукції заводів на користь України.
Щоб подолати критичний поріг вичерпання запасів, українські військові фахівці використовують усі доступні канали впливу на міжнародні оборонні концерни та уряди союзних держав.
Ситуація ускладнюється тим, що противник активно застосовує балістичні та крилаті ракети, що вимагає від операторів українських систем ППО суворого дотримання протоколів економії боєкомплекту та вибіркового знищення лише найбільш небезпечних повітряних цілей, які загрожують життю громадян та функціонуванню об’єктів критичної інфраструктури.