Українські ударні безпілотники зробили життя окупантів у Донецьку настільки нестерпним, що «друга армія світу» готова піти на будь-які приниження, аби тільки вижити. Страх отримати кумулятивний заряд прямо у лобове скло змусив російських військових масово переодягатися у цивільний одяг і ховати свої бойові машини.
Російський військовий кореспондент і волонтер Володимир Грубник, автор каналу «Привид Новоросії», у прямому ефірі у блогера Максима Калашникова детально розповів, як тотальна перевага українських дронів повністю паралізувала повсякденне життя загарбників в окупованому Донецьку.
За його словами, щоб зберегти собі життя, військовим зараз доцільно пересуватися виключно в цивільному одязі, ніде й ніяк не виказувати свою приналежність до збройних сил, користуватися цивільним транспортом або транспортом, замаскованим під цивільний. Грубник злякано визнав, що будь-яке привернення уваги до військових об'єктів і техніки в зоні дії українських безпілотників тепер стало смертельно небезпечним вироком, який прилітає з неба негайно.
Однак замість того, щоб рятувати своїх людей, російське командування вдалося до звичного армійського маразму і бюрократичними методами робить усе з точністю до навпаки. Зараз у Донецьку різко посилено патрулі військової поліції, які влаштовують справжні облави на своїх же солдатів. Військовим РФ під загрозою трибуналу наказано пересуватися містом виключно на казенному транспорті з чорними номерами, бойовими розпорядженнями та дорожніми листами, що робить їх ідеальною та помітною мішенню для ЗСУ.
За будь-яку поїздку на звичайному автомобілі з білими номерними знаками або за перебування в місті «не у формі» у російських солдатів просто вилучають транспорт, а їх самих миттєво відправляють на забій у штурмові роти.
Російська військова машина продовжує пожирати саму себе, заганяючи переляканих солдатів у жорсткі рамки безглуздих статутів просто під прицілом українських операторів. У підсумку в окупантів у Донецьку залишився небагатий вибір: або гарантовано потрапити головою під український дрон, або піти на м’ясний штурм від рук власної військової поліції.