Сьогодні, 28 червня, головний юридичний фундамент української держави відзначає свій історичний 30-річний ювілей. Основний закон, який проголосив Україну суверенною та незалежною державою, створювався в умовах жорсткого політичного протистояння та назавжди закріпив європейський вектор розвитку країни.
«Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою», — саме ці фундаментальні слова першої статті Конституції вже три десятиліття визначають основи української державності.
Шлях до ухвалення цього доленосного документа був тернистим, а сама традиція українського конституціоналізму сягає корінням глибоко в історію — від знаменитого зводу правил Філіпа Орлика 1710 року до Конституції Центральної Ради УНР 1918 року. Однак після відновлення незалежності в 1991 році молодій республіці довелося протягом п’яти років жити за інерцією, використовуючи змінені шаблони радянської УРСР.
Причиною такої затримки стала безкомпромісна кулуарна війна в стінах парламенту, де проросійські комуністи відчайдушно намагалися повернути країну в орбіту Москви, вимагаючи зберегти радянську модель управління та узаконити російську мову як другу офіційну.
Переломним моментом в історії українського парламентаризму стала доба, яка увійшла до підручників під назвою «Конституційна ніч». Закрившись у сесійній залі 27 червня 1996 року, народні депутати протягом 23 годин без перерви вели запеклі дебати, голосуючи за кожну статтю та кому під колосальним тиском суспільства.
Історичний фінал цієї політичної битви настав вранці 28 червня рівно о 9:18, коли Основний закон набрав необхідну конституційну більшість голосів. Примітно, що сама дата державного свята чітко прописана у 161-й статті самого прийнятого документа, що робить його унікальним святом, закріпленим найвищою юридичною силою.
Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, цей ювілей набуває особливого сакрального значення, нагадуючи кожному громадянину про цінності, за які саме зараз борються Сили оборони України.