Верховний Суд направив на новий розгляд справу про право дружини померлого військовослужбовця на одноразову допомогу в розмірі 15 мільйонів гривень. Про це повідомляє From-UA.org з посиланням на Верховний Суд та sud.ua.
Військовослужбовець пройшов мобілізацію після початку повномасштабної війни та неодноразово брав участь у бойових діях. У червні 2022 року він помер — причиною стала хронічна ішемічна хвороба серця. При цьому військово-лікарська комісія встановила: захворювання, яке призвело до смерті, пов'язане із захистом Батьківщини.
Міністерство оборони призначило вдові допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму — 1 860 750 грн. Жінка з цим не погодилась і звернулася до суду, вимагаючи виплату в 15 мільйонів гривень, адже вважала, що смерть чоловіка пов'язана із захистом країни.
Суди першої та апеляційної інстанцій їй відмовили. Вони вирішили, що смерть настала через хворобу, а не безпосередню участь у бойових діях, тож жінці належить саме менша виплата.
Верховний Суд ці рішення скасував. Він пояснив: підвищена виплата у 15 млн грн покладається лише у двох випадках — якщо військовий загинув або помер від поранення, контузії чи травми, отриманих під час захисту країни, не пізніше ніж через рік після цього.
Водночас Суд наголосив: попередні інстанції не дослідили справу повністю. Вони не з'ясували, чи здійснював військовослужбовець на момент смерті бойові завдання, чи перебував у районі бойових дій, і навіть не витребували бойові накази, журнали та рапорти командирів, які могли б це підтвердити.
У результаті Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Інші справи
Верховний Суд України нещодавно ухвалив постанову №560/9476/25, якою відмовив повнолітній доньці загиблого захисника в одноразовій грошовій допомозі розміром 15 млн грн — і цим фактично поставив крапку в суперечці. Батько загинув не в той день — держава грошей не дасть. До речі, схожа історія вже траплялась і з цивільними дружинами загиблих — Верховний Суд виніс аналогічне рішення у справі №280/1098/25 ще 12 травня.
До 29 березня 2024 року повнолітні діти та цивільні дружини загиблих захисників не мали права на виплату. Потім коло отримувачів розширили — і це право з'явилось. Але залишилось питання: а якщо батько чи цивільний чоловік загинув до цієї дати? Міноборони відповіло чітко: на момент смерті такого права не було — значить, виплати немає.
Суди розділились. Одні ставали на бік родин, інші — на бік Міноборони. Верховний Суд обрав бік Міноборони. Тепер Міноборони активно використовує подібні рішення і засипає суди клопотаннями. Практика закріплюється. Швидко і жорстко.
Особливо цинічно — щодо цивільних дружин Жінка роками жила з військовим. Є судове рішення про спільне проживання як чоловік і дружина. Але штампу в паспорті не було саме на день його загибелі — значить, офіційно нікого немає. Втрата є. Права — немає.
Міноборони фактично каже: загинув після 29 березня 2024 — отримаєте 15 млн. Загинув раніше, коли держава ще не згадала ні про дітей, ні про цивільних дружин — вибачте. Він захищав країну, але загинув не в той день. Тому — нічого.
Адвокати звертаються прямо до суддів і чиновників: ви розділяєте і принижуєте сім'ї тих, хто віддав життя за цю країну. Це ваше розуміння справедливості під час війни? Результат Однакова втрата. Різні права. Все вирішує дата в документах — не сама смерть, не біль, не роки очікування виплати в судах. Міноборони судиться. Верховний Суд підтримує. А діти і дружини загиблих захисників — програють.
Нагадаємо, що від 29 березня 2024 року в Україні розширено коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги за загиблих військових. Серед них - жінка або чоловік, з яким загиблий (померлий) проживали разом, але не перебували у шлюбі, якщо спільне проживання встановлено рішенням суду, що набрало законної сили.
Зазначимо, що президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна прагне отримати підтримку міжнародних партнерів у питаннях виплат родинам загиблих військовослужбовців. За словами Зеленського, кожен воїн, який віддав життя за країну, є Героєм, і держава має надати їхнім родинам належну підтримку. Президент визнав, що виконання цих зобов’язань є серйозним фінансовим навантаженням для держави, водночас підкресливши, що Україна все одно і далі здійснюватиме виплати.