У ніч з 3 на 4 липня 2026 року українські сили здійснили запуск понад п’яти високотехнологічних далекобійних ракет FP-5 «Фламінго» по військових та промислових об’єктах у глибокому тилу Російської Федерації. Усі випущені засоби ураження були перехоплені оборонними системами агресора.
Політичний оглядач і журналіст Іван Яковина висловив обґрунтоване припущення, що командування окупаційних військ мало у своєму розпорядженні точні розвіддані щодо часу та параметрів запуску. Завдяки превентивному витоку інформації противник завчасно підняв у повітря дефіцитний літак дальнього радіолокаційного виявлення «А-50У», який оперативно надав цілевказівку для піднятих за тривогою російських винищувачів. На думку Яковини, контррозвідка зобов’язана локалізувати зрадника всередині оборонного контуру, а армія — зосередитися на ліквідації літаків ДРЛО, що залишилися у РФ.
Альтернативний технічний аналіз ситуації представили фахівці OSINT-проєкту «КіберБорошно», які виключають фактор прямого шпигунства, вказуючи на шаблонність тактичного планування. За їхніми даними, модернізований комплекс «А-50У» здійснював планове глибоке патрулювання в повітряному просторі над Ульяновською та Самарською областями, а також над Башкортостаном.
Така траєкторія польоту дозволила російським радарам повністю контролювати «мертві зони» рельєфу, недоступні для наземних радіолокаційних станцій. Українські планувальники обрали передбачуваний, класичний маршрут для «Фламінго», що полегшило противнику організацію протиповітряної засідки.
Ракети рухалися стандартним навігаційним коридором через Волгоградську область, використовуючи русло річки Волги як природний орієнтир. У районі Чувашії частина боєприпасів змінила курс, намагаючись сховатися у складках місцевості, однак під час повторного виходу до водної артерії їх було виявлено та атаковано ланками винищувальної авіації ВКС РФ.
Кінцева ціль із цієї групи була успішно знищена наземним зенітно-ракетним комплексом у безпосередній близькості від Воткінска, де розташований великий російський ракетний завод. Цей інцидент наочно демонструє, що армія РФ адаптувалася до шаблонних повітряних нальотів і вимагає від України розробки принципово нових, нелінійних маршрутів прориву ППО.