Суди продовжують підтримувати позицію Міністерства оборони, користуючись прогалиною в законі, яку депутати не поспішають чи не хочуть закривати. Чергове тому підтвердження — рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 7 липня 2026 року, яким цивільній дружині загиблого військовослужбовця відмовили у виплаті одноразової грошової допомоги лише через те, що її втрата сталася до 29 березня 2024 року. Про це повідомляє From-UA.org з посиланням на судові матеріали.
Позивачка проживала однією сім'єю з військовослужбовцем без реєстрації шлюбу понад десять років — цей факт свого часу підтвердив суд. Цивільний чоловік загинув у березні 2023 року від хвороби, пов'язаної з проходженням військової служби. Оскільки на той момент стаття 16-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ще не включала цивільних дружин до кола отримувачів виплати, Міністерство оборони повернуло її документи на доопрацювання, а суд визнав це рішення правомірним.
Суд наголосив, що право на одноразову грошову допомогу виникає саме на дату смерті військовослужбовця, а зміни законодавства, які пізніше розширили коло отримувачів, не мають зворотної дії в часі. Це узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19 травня та 12 травня 2026 року, де зазначено, що подальше розширення переліку членів сім'ї не може впливати на визначення кола осіб, які вже мали чи не мали право на виплату станом на дату загибелі захисника.
Нагадаємо, це вже не перший подібний випадок. Раніше Верховний Суд ухвалив аналогічні рішення не на користь сімей загиблих захисників: у постанові у справі №560/9476/25 суд відмовив повнолітній доньці загиблого захисника у виплаті одноразової грошової допомоги. Подібне рішення Верховний Суд ухвалив і 12 травня 2026 року — у справі №280/1098/25, що стосувалася права цивільної дружини на виплату. Саме на ці постанови, а також на справу №600/1860/25-а, спирається Міністерство оборони, подаючи дедалі більше клопотань у судах — практика закріплюється швидко.
.png)
Адвокати, які представляють інтереси сімей загиблих захисників, б'ють на сполох через таку нерівність. Юристів Міністерства оборони, які шукають підстави для відмови, вони описують як звичайних співробітників на звичайній зарплаті, які в робочий час судяться з повнолітніми дітьми та цивільними дружинами загиблих захисників. За їхніми словами, логіка відомства зводиться до простого: загинув після 29 березня 2024-го — отримаєш 15 мільйонів, загинув раніше, коли держава ще не згадувала ні про дітей, ні про цивільних дружин, — вибачте.
Частина адвокатів звертає увагу на конституційний вимір проблеми: стаття 24 Конституції гарантує громадянам рівність прав і завершує перелік заборонених підстав для обмежень словами "або іншими ознаками" — перелік відкритий. На цій підставі юристи відстоюють позицію, що дата смерті годувальника фактично працює як така "інша ознака", за якою держава розділяє ідентичні по суті сім'ї на тих, хто отримає компенсацію, і тих, хто ні. Інший їхній аргумент — право на одноразову грошову допомогу має соціально-захисну природу компенсації за втрату, і "заморожувати" коло отримувачів виключно на дату смерті, ігноруючи те, що держава сама згодом визнала попередню норму несправедливою і розширила її, суперечить меті самого закону. Це позиція адвокатів, а не пряма норма закону чи усталений висновок судів.
Нагадаємо, з 29 березня 2024 року в Україні розширили коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги за загиблих військовослужбовців, включивши до нього як повнолітніх дітей загиблих, так і цивільних дружин і чоловіків — за умови, що факт спільного проживання з останніми встановлено рішенням суду. Президент Володимир Зеленський заявляв, що Україна прагне отримати підтримку міжнародних партнерів саме у питаннях виплат сім'ям загиблих військових, визнаючи це серйозним фінансовим навантаженням для держави, але наголошував, що виплати продовжуватимуться попри це.
Ситуація з тими, чиї захисники загинули до 29 березня 2024 року, залишається невирішеною попри очевидність проблеми — хоча втрата ідентична за суттю, права на компенсацію різняться лише через дату в документах. У 2024 році до Верховної Ради подали петицію з проханням поширити закон на випадки смерті захисників до 29 березня 2024 року, однак розглянули її суто формально, без жодних реальних змін. Наразі в парламенті немає жодного законопроєкту, який би прямо закривав цю прогалину — ні для повнолітніх дітей, ні для цивільних дружин загиблих захисників.