Иран, баллистика

Після погроз Ірану відповісти Україні аналітики Defense Express оцінили, якими засобами Тегеран теоретично може завдати удару. За їхніми даними, в арсеналі країни є кілька балістичних ракет середньої дальності, а найнебезпечнішою вважається «Хоррамшахр».

Приводом для аналізу стали заяви Ірану після нападу на судно, яке, ймовірно, використовувалося для перевезення озброєння та комплектуючих.

За даними експертів, ракети Ghadr, Emad і Sejjil здатні вражати цілі на відстані до 2 тисяч кілометрів, чого достатньо для ударів по території України у разі запуску з півночі Ірану. Найбільш далекобійною залишається ракета Khorramshahr, дальність якої, за різними оцінками, може сягати близько 4 тисяч кілометрів.

Ghadr та Emad створені на базі Shahab-3. Вони оснащені боєголовкою масою близько 750 кг. Більш сучасна Emad отримала маневрений боєвий блок, однак через це її максимальна дальність дещо зменшилася.

Sejjil відрізняється тим, що використовує тверде паливо, завдяки чому значно швидше готується до запуску. Залежно від дальності польоту ракета може нести боєголовку масою до 1,5 тонни.

Найбільше занепокоєння викликає «Хоррамшахр». За інформацією Defense Express, для неї розроблено бойову частину з суббоєприпасами, здатну розкидати до 20 уражаючих елементів на площі радіусом близько восьми кілометрів. Така схема призначена для ураження великих площ і ускладнює роботу протиракетної оборони.

Аналітики зазначають, що перехоплення таких цілей є надзвичайно складним. Комплекси Patriot мають обмежені можливості проти балістичних ракет середньої дальності. Для більш надійного захисту необхідні спеціалізовані системи ПРО, такі як THAAD, Arrow-2, Arrow-3 або американські SM-3, які вже застосовувалися для відбиття іранських атак на Ізраїль.

При цьому експерти наголошують, що можливості Ірану вже не ті, що були раніше. Після масованих ударів по Ізраїлю значна частина арсеналу балістичних ракет була витрачена, а подальші операції Ізраїлю та США призвели до знищення пускових установок, складів і виробничих об’єктів, що помітно скоротило потенціал Тегерана.