...политика – эти словосочетания знали не только политологи, а даже обычные домохозяйки и бомжи. Кланы и олигархи стали синонимом врагов народа. В кланах видели виновников всех бед. Знали о клане „донецких” и клане „днепропетровских”.
Після вікопомних подій кінця 2004 року (як би хто до них не ставився) про клани якось нараз перестали говорити. Ніби вони в один момент випарувалися. Наче їх ніколи і не було.
У країні почався черговий за ліком великий перерозподіл капіталів і сфер впливу. Поступово у ньому почали танути політичні та регіональні відмінності. Великий капітал почав ставати дуже великим. Поняття клан перестало бути актуальним. Нові політично-фінансові формації, утворені в цей час, уже переросли родинно-племінний уклад часів кучмізму. Тому поява Кіровоградського феномену, як його вже встигли охрестити, на тлі цих глобалізацій них процесів, виглядає дуже цікавою.
Поява у Кіровограді такого анахронізму, як натуральний фінансово-політичний клан, небезпідставно пов’язують із ім’ям „любого друга” Олександра Третьякова. Навряд чи на початку 2005 року хтось міг підозрювати, що призначення губернатором провінційної області нікому в політичних колах невідомого на той час Едуарда Зейналова може обернутися згодом цивілізаційним парадоксом. А саме Третьяков, який дуже ревно ставився до своє малої батьківщини – Кіровоградщини – домігся, щоб у області, де панували пробютівські настрої і симпатії головою ОДА Ющенко призначив його одногрупника і компаньйона по бізнесу. Графу національність у нашій полі етнічній і високо політ коректній державі з паспорта забрали, Едуард Джангирович у свій час зробив вибір на користь саме такого слов’янського формулювання імені по-батькові (а не Едуард Джангир огли, як у його брата скажімо), а що стосується відсутності вищої освіти на момент призначення, то цей недолік у біографії швидко виправили – екстерном, як свого часу В. І. Ленін Зейналов подолав підводні рифи економічної науки.
Хто ж знав, що ментальні схильності і пропущені суспільно-економічні знання згодом виллються для країни у так званий Кіровоградгейт, а для Кіровоградщини – у появу маленького амбітного клану і унікального явища під назвою Зейналовщина.
Чому Третьяков лобіював перед Ющенком кандидатуру Зейналова, який на той час ледь-ледь не став фігурантом кримінальної справи і одночасно провалив виборчу компанію Ющенка у сумнозвісному 100 окрузі, написано було чимало – спільний бізнес, він і в Кіровограді спільний бізнес. Зейналов тут не міг обійтися без Третьякова, але лише в тій самій мірі, в якій Третьяков. У 96 році Зейналов приватизує Кіровоградоблпостач, на базі якого за сприяння Третьякова та російської Словнефті незабаром виростає серйозний на місцевому рівні нафтобензиновий бізнес. Третьяков фактично примазався до місцевих можливостей свого друга, допомігши йому з фінансовими потоками. Солодка парочка (Третьяков – Зейналов) попри неправильну політичну орієнтацію від початку 21 століття фактично контролює усі потоки нафти через Кіровоградську область.
Навесні 2006 року, передчуваючи зміни політичного вітру, Зейналов робить хід конем – йде в депутати. Губернатором Кіровоградщини стає його замісник – Черниш.
Якби не Кіровоградгейт, про те, що відбувається на Кіровоградщині і хто саме намагається приватизувати за прикладом Кіровоградоблпостача всю область, в Києві ніхто б і не знав.
Засвітилися на дрібному – парочці універмагів у центрі обласного центру. Типове рейдерство – один із райсудів раптом відбирає у голови правління ЗАТ контрольний пакет акцій, вони якимось чином опиняються в руках раніше судимого „бізнесмена”, той з групою головорізів і під прикриттям міліції захоплює приміщення. За свідченням очевидців, діями загарбників курував безпосередньо начальник міського відділу міліції Іванов. Працівників універмагу в основному жінок залякують, б’ють, застосовують до них сльозогінний газ і гумові палиці. Все би це не викликало інтересу, якби обкрадений голова правління ЗАТ УТП „Кіровоград” не передав свої акції в управління компанії ТЕКТ. Та, відомий гравець на ринку цінних паперів, проаналізувавши ситуацію, дійшла висновку, що справа безумовно виграшна. Однак зусилля десятків юристів виявились марними – все наштовхувалось на непробивну стіну. Тоді стало зрозуміло, що рейдерське захоплення організував не раніше судимий „бізнесмен” з відповідним прізвищем – Іванченко, а дехто впливовіший. Тут вперше прозвучало прізвище Зейналова. Зейналов, а за ним і його громадський покровитель Третьяков від універмагів почали відхрещуватися – мовляв, провокація. Екс-помічник президента Третьяков наводить своєрідну мотивацію своєї непричетності до рейдерства – «Чєловєк, котрий сідєл в крєслє прєзідєнта, управлял всєй нєфтью і газом в странє, а тут какой-то універмаг – смєшно…»
Зейналов же дуже переймається своєю репутацією. І дуже за неї переживає. Збитки від заяв Губарєва про свою причетність до Кіровоградгейту він оцінив у 150 тисяч гривень і подав на нього в суд. У той самий Ленінський райсуд, який свого часу позбавив Губарєва приналежних йому акцій, передавши їх в руки рейдерів.
Тут спливає багато цікавих збігів, які дозволяють припустити, що Зейналов не лише має стосунок до захоплення універмагів, але й створив в області такий собі міні-клан, який живе за своїми, неписаними законами, які до українських, писаних, жодного стосунку не мають.
Усі „потрібні” для Зейналова рішення приймаються цим же Ленінським районним судом. Ще у 2004 цей суд створив прецедент, скасувавши кримінальну справу, порушену за фактом розкрадання та несплати в особливо великих розмірах податків посадовими особами ЗАТ РУР ГРУП, президентом якої був на той час Едуард Зейналов. Усі згадані справи з Ленінським судом проводив дехто Олександр Мягкий, приватний адвокат Зейналова, а за сумісництвом і партійний – Нашої України в Кіровоградській області.
Олександр Вікторович Мягкий не входить у рейтинги найкращих юристів України. Втім, у кожного своя роль.
Мягкий, як і багато інших фігур у Кіровоградгейті не грав якоїсь особливої, визначальної ролі. Однак саме сукупність зусиль таких фігур дозволяє у нашій країні безкарне відбирання недоторканої за конституцією приватної власності, через що, власне у нас і виникають проблеми з інвесторами і євро інтеграцією. Але всі особи, задіяні в Кіровоградському скандалі, включно з Мягким, тією чи іншою мірою пов’язані з ім’ям екс-губернатора Зейналова.
Мягкий взагалі є доказом того, що на Кіровоградщині виник і існує клан, причому доволі специфічний, родинний.
Батько Мягкого – лікар. Причому не просто лікар, а особистий сімейний лікар Зейналових. Крім цього Мягкий-старший лікував декого Москаленка, відому в Кіровограді особу. Саме Москаленко передавав свого часу Губарєву «чорну мітку» від Зейналова – або універмаг, або проблеми.
Син пішов по стопах батька. Він став особистим адвокатом місцевого клану. Він – юрист компанії РУР ГРУП. Ця компанія, яка фактично окупувала кіровоградський ринок нафтопродуктів, була створена Третьяковим та Зейналовим наприкінці 90-х років минулого століття.
Сумніватися у близькості стосунків Зейналова і Мягкого не доводиться. Коли Мягкий-старший був особистим лікарем Едуарда Джангіровича, то жуніор став особистим адвокатом. Коли група Третьяков-Зейналов прибрала до рук обласну організації Народного Союзу Наша Україна, то Мягкий за посадою змушений був стати і юристом партійного офісу.
Той же Мягкий у тому ж 2004 році уже пробував скуповувати акції ЗАТ УТП КІРОВОГРАД через договори дарування, які надалі були анульовані в судовому порядку.
Той же Мягкий з’являється у Ленінському райсуді, коли акції намагаються відібрати у Губарєва і передати підставним людям Іванченка.
Інша людина, без участі або активної бездіяльності якої не відбувся би Кіровоградгейт – генерал-майор міліції Гончар, колишній керівник УМВС в області. В минулому особистий охоронець Зейналова, після призначення останнього губернатором зробив різкий кар’єрний стрибок – за рік дослужився до нинішнього звання від звичайного майора. Саме Гончар прикривав участь міліції у фактично захопленні чужого майна бойовиками. Нарешті Черниш – нинішній губернатор області – всього лише слухняний виконавець волі Зейналова і Третьякова у області. Всі фінансові та політичні питання він вирішує після консультації з регіональними нардепами.
Як не печально, але «Кіровоградгейт» засвідчив створення в Україні нового, досить дрібного і містечкового, але клану. Причому створили його представники політичної сили, яка обіцяла з кланами боротися і якій в цьому повірили. Виходить дарма.
12.03.2007 13:38