Голодне очікування завершення гарячої фази війни і стійкий запах майбутніх виборів у повітрі вивів на інформаційну поверхню політикуму напівзабутих діячів, які прагнуть відкусити свій шмат електорального пирога на тлі воєнного хаосу і невизначеності умов ймовірного миру. Серед них – і головний спонсор партії “Свобода”, відомий раніше у медіа як кримінальний авторитет “Пупс” і “бригадир” банди львівського рекетира Колі Роке
Не приховуючи своєї симпатії до фльорутюремно-бандитської загадковості, він намагається інформаційно “застовпити” націоналістичну нішу. Але також спробує розширити вплив на виборців помірно-центристськог
Косплей з російського кіно
На початку 2000-х в Росії та на всьому інформаційно залежному від неї просторі, включаючи територію України, карколомної популярності набув серіал “Бригада”, який романтизує бандитські порядки 90-х, легкий шлях до грошей і влади через злочинність і безкарність. Головний герой Саша Бєлий поступово намагається легалізуватися в суспільстві, із кримінального авторитета перет
Повністю – чи станом на зараз майже повністю – повторює його історію львівський підприємець Ігор Кривецький. Ще якихось 15-20 років тому разом із кримінальними авторитетами Вол
І все це – під гаслами розбудови “єдино правильної націоналістичної партії”, в лавах якої Кривецький у 2012 році – один в один як Саша Бєлий – отримав мандат народного депутата у Верховній раді. Революція гідності, з якої “Свобода” вийшла одним із переможців-бенефіціарів – подарувала Кривецькому уже не тільки обмежену законодавчу владу в маргіналізованійпарламентськ
Тепер він отримав ще й левову частку у виконавчій владі – адже саме Кривецький лобіював призначення в новий постреволюційний уряд міністрів екології Андрія Мохника, аграрної політики Ігоря Швайку та генерального прокурора Олега Махніцького. Це дало змогу певний час контролювати перерозподіл дозволів на розробку надр, де у Кривецького та його партнерів є значні інтереси, блокувати запровадження прозорого ринку землі, а також убезпечувати проросійських політиків, таких як Юрій Бойко, Дмитро Фірташ і Сергій Льовочкін – від європейських санкцій.
Після провалу “Свободи” на дострокових виборах 2014 року, коли до сесійної зали потрапили лише 6 мажоритарників, а сам Кривецький втратив мандат, партія сконцентрувалась на роботі в західних регіонах в місцевих радах, цементуючи націоналістичний електорат і беручи участь в боротьбі за посади і бюджетні потоки, які щедро направила у місцеві громади реформа децентралізації. За цей час Кривецький почав активно “відмивати” кримінальний імідж, перетворюючись на “солідного бізнесмена” в очах медіа і громадськості. Проте навіть свій ключовий актив – величезний пʼятизірковий мед
Походження коштів на ці активи залишає багато відкритих запитань. І за 10 останніх років “головний спонсор “Свободи” так і не дав на них прямих відповідей. У тому числі – і під час останнього гучного тригодинного інтервʼю Д
Ставка на боксера
Чому Кличко? По-перше, можливо, Кривецький, як і Саша Бєлий з “Бригади”, не зміг позбутися шлейфу свого кримінального минулого і його тягне до людей ментально близьких зі схожим досвідом. Адже співпраця братів Кличко із авторитетними представниками “поганих хлопців” на початку їхньої спортивної карʼєри ні для кого не є секретом. А відтак Кривецький цілком може порозумітися зі столичним головою “по понятіям”, не виходячи за межі базового словникового запасу пересічного “бригадира” чи “смотрящего” за Стрийським базаром.
По-друге, Кличка і Кривецького повʼязують також проросійські “партнери”, а саме група Дмитра Фірташа, Сергія Льовочкіна і Юрія Бойка, в інтересах якої, за однією з версій, в 2012 році “Свободі” взагалі “дозволили” подолати прохідний барʼєр і стати парламентською політичною силою. Опустимо тут спільний бізнес Фірташа і матері Кривецького у столичному елітному бізнес-центрі, лобіювання “Своб
Сьогодні ж Кривецький має спільний бізнес з фігурантами кримінальних справ про розкрадання коштів на Подільсько-Воскресенському мосту (мова про Вʼячеслава Еберле, чиї компанії брали участь у схемах), тісно взаємодіє з одним зі “стовпів” ОПЗЖ і “партнерів” Кличка на столичному “ринку” незаконної забудовиВадимом Столаром. А історія про те, як генпрокурор Махніцький не подав на затвердження європейцям прізвища Фірташа, Льовочкіна і Бойка на санкції – залишиться надовго закарбованою в анналах.
***
Отже, що ми маємо в сухому залишку? Під прапором націоналістичної партії “Свобода”, представники якої безстрашно захищають Україну від неспровокованого нападу Росії на фронті, до владних коридорів намагається повернутися мільярдер з кримінальним минулим, який не спроможний пояснити походження своїх статків і активів. Його звʼязки із проросійськими політсилами і підприємцями є беззаперечними, як і дії його політичної партії на користь таких політсил у минулому. Один в один як Саша Бєлий з “Бригади”, він намагається показувати себе “хлопцем з народу”, спираючись на темні схеми і методи 90-х років. При цьому ставку робить на одного із найбільш вірогідних суперників нинішньої влади, за яким, очевидно, також стоятимуть проросійські сили і гроші.
Тож виникає декілька цілком резонних запитань. Чи готові громадяни привести до влади людину з менталітетом і повадками 90-х років у середині 2020-х? Або ж все-таки час таких діячів безповоротно минув і будь-які натяки на можливі непрозорі чи непояснювані доходи і схеми мають в основі бути заборонним знаком навіть для наближення таких людей до політики? Якою має бути реакція суспільства у розпал повномасштабного вторгнення на факти прямої співпраці нібито “націоналістичного” підприємця і політика з відверто проросійськими політсилами і бізнесменами? Наскільки високим має бути поріг толерантності, щоб дозволити знову, через 12 років, наступити на ті ж граблі, коли під личиною “націоналізму” в парламент за руку провели по суті майбутню опору для диктаторського режиму? Чи готові правоохоронні, податкові, антикорупційні органи дати обʼєктивну оцінку походженню статків та нинішнього способу життя нашого “бригадира, а також підтверити повне очищення його минулого від кримінального шлейфу?” Або ж виправдання про “строки давності” і “складні часи” тут знову дозволять уникнути відповідальності? І зрештою, наскільки далеко готові зайти політики, які хоч трохи бачать своє майбутнє із повоєнною Україною, повʼязувати себе фін