В їхній мові всього кілька звуків і кількадесят слів, вони користуються найпростішими знаряддями і зберігають родинно-племінний уклад життя. Так сталося тому, що ці племена до останнього часу не мали контактів з людською цивілізацією. Виходить, саме контакти визначають розвиток історії. В України, схоже, сумні перспективи. Наша історія розвивається не поступально, а в зворотньому напрямку. Від неандертальців через homo sapiens до homo criminals і, хто зна, може знову до неандертальця.
Здавалося, що кримінальний „бєспрєдєл”, пов’язаний з переділом власності в середині 90-х залишився страшним спогадом. Наші бізнесмени навчилися носити краватки, красиво одягатися і в ресторанах правильно користуватися столовими приборами. Ми говоримо про євро інтеграцію і вже майже готові вступити до СОТ. Однак, є підстави вважати, що тенденції середини 90-х повертаються, причому в ще страшнішій формі. Чесний чи напівчесний бізнес у цій країні знову під загрозою і питанням. Чого вартують тільки десятки вбивств підприємців протягом останнього року.
З одного боку на бізнес полюють чиновники із скромною зарплатою, з іншого – новий вид підприємців, такі собі пірати.
З початку року в Україні відбулося кілька сотень рейдерських захоплень. Черговий дзвінок – та що там дзвінок – цілий дзвін пролунав з Кіровограду. У жовтні група озброєних бійців за сприяння працівників міліції та під керівництвом декого Сергія Іванченка захопила центральний універмаг Кіровограда. Тисячі квадратних метрів площі, сотні торгових точок, орієнтовна вартість – десять мільйонів доларів.
Історія рейдерського захоплення універмагу в Кіровограді досить типова – група осіб придбала 5 відсотків акцій ЗАТ. Далі через зв’язки в правоохоронних органах рейдерам вдалося порушити надумані кримінальні справи і завдяки цьому вилучити частину засновницьких документів та, відповідно, дізнатися про власників акцій. 75% акцій володіло кілька осіб з числа правління ЗАТ, найбільше – орієнтовно 60% акцій – було у голови правління Губарєва. Ці акції були придбані у міноритаріїв в період від 97 по 2004 роки. Далі у справу включаються суди. Про суддівський „бєспрєдєл” у цій країні зараз не говорить тільки лінивий, але кіровоградські судді переплюнули всіх. Вони виносять безпрецедентне в історії українського правосуддя рішення. 8 осіб з числа нових власників акцій заявляють, що купуючи акції у 97 – 2004 роках, Губарєв порушив їхні права і тому просять акції у Губарєва забрати і передати їм. У червні 2006 року Ленінський (чого назва варта!) райсуд (суддя Льон) задовольняє позов – акції у того, хто їх купив забрати і ... передати іншим особам! Апеляційний суд у вересні залишає це рішення без змін, однак доводить його до абсурду – приписує тим самим 8 особам сплатити за акції гроші на рахунок... суду. Всього близько 160 тисяч гривень – і це коли реальна вартість універмагу 50 мільйонів гривень!
Уже у вересні той самий Іванченко, якого серед позивачів навіть не було, пробує вперше силою захопити приміщення універмагу. Тоді це йому не вдається – півтори сотні працівників, в основному жінки, собою затуляють входи до адміністративного приміщення. На допомогу загарбникам приходить МНС із собаками, які нібито шукають міни.
Проте вже за місяць штурм відбувається знову – цього разу за участю загону озброєних металевими прутами молодих людей і кількох загонів міліції. Силовим захопленням керує особисто начальник Кіровоградського МВС п-к Іванов.
Десятки працівників універмагу були травмовані, деякі доставлені до лікарні. Як йдеться у заяві тих же працівників до міністра внутрішніх справ Луценка, операцією з захоплення керував раніше судимий Іванченко, а йому підпорядковувався начальник міліції Іванов. За свідченнями учасників подій, полковник міліції особисто різав болгаркою двері, а на заклики забарикадованих в приміщенні універмагу людей дотримуватися законності, заявляв, що „Луценко шавка, йому не указ і що вони з Луценком бухають за одним столом”. Пізніше, коли історія з захопленням універмагу набула розголосу, в Кіровограді працювала комісія МВС, яка вирішила, що під час штурму працівників міліції у приміщенні... взагалі не було.
Ще один показовий нюанс. За свідченнями тих самих працівників універмагу, під час штурму бойовики громили торгові місця, крали товари та інвентар і попри наявність туалетів, справляли потреби просто в торгових приміщеннях. Мітили територію?
Дещо раніше цей самий Іванченко запросив тих самих позивачів на «чашку чаю» (що потім назвали зборами акціонерів), де його оголосили головою правління ЗАТ „УТО „Кіровоград”. До речі, протоколу цих нібито зборів до сих пір ніхто не бачив, навіть Генпрокуратура, а справжні акціонери ніколи про них не чули. Однак парадокс в тому, що через помилки в абсурдних судових рішеннях, акцій на руках у новоспечених акціонерів не було. Тобто і де-факто і де-юре горе-бізнесмени не є володарями акцій, але в цю секунду управляють економікою підприємства.
Особа Іванченка досить дивна і неоднозначна. Типово кримінальний типаж. Маловідомий в Кіровограді і загалом не публічний. Крім кримінального минулого, про нього відомо не так багато. В період 2004 – 2005 років працював директором на одразу кількох фірмах, в яких сам або через дружину був засновником. В основному займався будівництвом. На цій справі теж кілька разів вляпався у неприємні історії. Скажімо під час будівництва одного супермаркету в Кіровограді почалися стихійні протести населення. Мешканці сусідніх будинків були проти будівництва, оскільки глуха стіна супермаркету в буквальному розумінні затуляла їм сонце. З опису свідків, Іванченко на своєму джипі просто в’їхав у натовп протестуючих. Одна жінка зазнала тілесних ушкоджень. Після того, як вона пробувала заявити про інцидент в правоохоронні органи, їй розбили вікно, вирвали телефонний шнурок і погрожували. На початку 2006 року фірма Іванченка виконувала роботи на одному з державних гірничо-металургійних заводів Кривого Рогу. В результаті – директор заводу опинився за гратами...
Взагалі зв’язки у рейдерських справах – окрема тема. Сам Іванченко, судячи з усього, рейдерством раніше не займався. Така масштабна операція, як захоплення об’єкту вартістю 10 мільйонів доларів була не його ініціативою, масштаби надто великі. Очевидно, Іванченку вибрано роль бригадира, яким просто користуються. Оскільки все робиться страшно брутальними методами, у разі порушення кримінальних справ саме Іванченко стане цапом відбувайлом. На нього „повішають” усі незаконні дії. Тим паче, що кримінальне минуле тільки посприяє.
Партнери по бізнесу у Іванченка раніше були непогані. Наприклад Олександр Нікулін, колишній мер Кіровограда. Нікулін теж судимий. У 2002 році його накрили на хабарі. Правда, справа мала політичний аспект – Нікулін підтримував акцію „Україна без Кучми”, однак вирок 5 років позбавлення волі з відстрочкою на 3 роки у 2003 році за отримання 5 тисяч доларів хабара факт, який лежить поза політикою. Інший партнер Іванченка – Віктор Болобан – теж екс-мер – Світловодська. Обидва екс-мери в добрих стосунках з третім ексом- Черкас Володимиром Олійником, який нині народний депутат від БЮТу, має славу „директора міста Черкаси” і впливового „рішали” в судах різних рівнів. Може, тут варто шукати причини Кіровоградських судових рішень? Однак це лише один з варіантів. Інший зводиться до того, що всі так чи інакше пов’язані з захопленням універмагу особи, знаходяться в тісних стосунках з екс-губернатором Кіровоградщини, а нині нардепом від НУ Зейналовим. Дії міліції при захопленні об’єкту узгоджувалися з керівником обласного УМВС Гончаром В. О., який до 2005 року був керівником охорони Зейналова. Юридичні питання щодо захоплення вирішувалися через декого М’якого, який також є адвокатом Зейналова. Зейналов з’явився на олімпі політичного життя України дуже раптово. У 2005 його несподівано призначають губернатором області. При тому, що на той час голова ОДА вперше в історії не мав вищої освіти! Як зізнається сам Зейналов в одному з інтерв’ю він став губернатором на пропозицію чи навіть вимогу тодішнього першого помічника президента Ющенка Олександра Третьякова, з яким у них давні дружні стосунки.
Свою причетність до історії з захопленням універмагів в Кіровограді Зейналов усіляко спростовує. Мовляв, вони, ці універмаги, йому сто років не потрібні. Однак участь у кампанії надто багатьох пов’язаних із Зейналовим осіб викликає сумніви у його щирості.
Нарешті Олександр Третьяков з когорти „любих друзів”, покровитель Зейналова. Колишній „сірий кардинал”, відлучений сьогодні від тіла президента. Кажуть, після остаточного розриву з Банковою справи у нього не дуже добрі і „любий друг” змушений заробляти на життя своїми звичними методами. У кінці 2005 – початку 2006 року Третьяков особисто намагався штурмом захопити приміщення державної компанії „Надра України”, щоб посадити в крісло керівника свого однокласника Каретко. В тому випадку Третьяков, ймовірно, діяв в інтересах компанії „Укрнафта”, де він є членом спостережної ради і активно співпрацює з групою „Приват”. Останнім часом Третьяков досить тісно зійшовся з Геннадієм Корбаном, виконавцем рейдерських схем для компанії Приват, де у свою чергу теж не все гаразд – Корбана підозрюють у зраді інтересів Коломойського... словом запитань більше ніж відповідей.
Але так чи інакше, не важливо, хто саме стоїть за захопленням універмагів в Кіровограді. Важливі методи і тенденції. „Криворіжсталей” на всіх не вистачить і напіволігархи руками бандитів взялися забирати дрібний та середній бізнес. Харчуватися падлом. Жорстокі 90-і повертаються. Чого варті побиття невинних працівників універмагу, а потім шантаж і погрози на їх адресу? Сьогодні це відбувається в Кіровограді, з універмагом – громадськість мовчки ковтає, колеги по бізнесу тішаться, що зачепило не їх. Втім, хтозна, чия черга прийде завтра? Чекайте гостей з минулого, яке може стати майбутнім.
Антип Дарвін