«Бери, хапай, що тільки мога,
В цім бачу я життя красу»
Йоганн Вольфганг Гете, «Фауст»
Хто міг уявити, що молода людина, яка за кілька років здійснила карколомну кар’єру від арт-директора нічного клубу до народного депутата України, буквально за кілька років стане найбільшим розчаруванням та ганьбою президентської партії «Слуга народу».
Коли у 2019 році до влади прийшла команда президента Володимира Зеленського, мільйони українців відчули надію на зміни. Особливо це стосувалося регіонів, які десятиліттями потерпали від корупції, безгосподарності та байдужості місцевих еліт. Сумська область не стала винятком. На тлі цих очікувань молодий політик Михайло Ананченко, якого багато хто називав обличчям нової політичної хвилі, отримав величезний кредит довіри. Але, як з’ясувалося, надії сумчан виявилися марними.
Більше того, за п'ять років депутатства Михайло Ананченко не відзначився жодною доброю справою, яку могли б згадати виборці. Цей сумний висновок підтверджується численними інтерв'ю, які журналісти провели на вулицях міста.
Дивлячись відео згадалася жартівлива пісня про хлопчика Бананана із культового радянського фільму «Асса». Його теж ніхто не знає і ніколи не бачив, але всі його шукають, а він збирається поїхати звідси назавжди, далеко-далеко, на якісь бананові острови. Можливо саме тікати за кордон, аби уникнути відповідальності за скоєне, наразі стане єдиним виходом для депутата, який вже заплутався у політичних інтригах та власних корупційних схемах, як муха у павутинні.
А ще історія про «хлопчика» Михайла Бананана Ананченка нагадує класичний сюжет Йоганна Вольфганга Гете. Хто знає, можливо Михайло все життя мріяв опинитися на місці Фауста та обміняти власну людську душу на владу та гроші. Дійсно, якийсь час така угода дає можливість з повна насолоджуватися життям, але кінець завжди безславний і часто трагічний.
Чому цей молоденький хитрун свого часу приглянувся високим київським «слугам»? Чому на Банковій і Грушевського до цих пір так поблажливо ставляться до його «витівок» і крізь пальці сприймають забаганки та навіть злодіяння? Невже розгадка у тому, що «угода з Мефістофелем» була укладена Мишком ще у юнацькі роки та наділила його практично містичними здібностями вводити в оману оточуючих? З того часу бездушний хлопець, артистично вдаючи із себе невинного сором’язливого хлопчика, крокує по головах наставників, колег та друзів, попутно ошукуючи свої земляків. Як то кажуть, у тихому болоті... Одним словом, якби йому роги та хвіст, був би справжній «артіст». Хоча хто зна... можливо він і справжній, ми не перевіряли.
Від символу змін до символу грабунку
Ще в студентські роки, навчаючись у Сумському педуніверситеті, 20-річний Мишко став арт-директором нічного клубу. Уже тоді він захоплювався складанням клубної програми, підбиранням артистів для виступів, організаціями вечірок тощо. До його обов'язків також входили різноманітні PR-акції та рекламні кампанії даного закладу.
Прикриваючись хитрою посмішкою, занадто активний «недопедагог» займався роботою над привабленням публіки до клубу, визначення цільової аудиторії, вибором діджеїв та іншими подібними речами. Завдячуючи таким «талантам», у 2016 році Ананченко став студентським президентом України, а в 2017 – головою Української молодіжної ради.
І, ясна річ, такі досягнення не могли пройти поза увагою місцевих можновладців, які звернули увагу на молоденького активіста-організатора примітивних тусовок і розважальних заходів. Спочатку його «засватали» на посаду помічника-консультанта депутата Сумської обласної ради, члена партії «Батьківщина» Ігоря Ганненка. А вже у 2018 році Михайло Олегович «стрибнув» до складу виконавчого комітету Сумської міської ради, посівши посаду помічника міського голови Сум Олександра Лисенка.
Завдячуючи щедрості Олександра Миколайовича, в Ананченка, як то кажуть, з'явився перший айфон. То ж до пори, до часу, Михайло Олегович люб’язно допомагав Лисенку, якого вважав своїм кумиром і вчителем, щоправда лише на словах. Бо ж на ділі помічника міського голови невдовзі «перемкнуло» на роль представника кандидата у президенти по Сумській області – Володимира Зеленського. Зробивши «правильну» ставку, наш герой швиденько «переодягнувся» в любителі партії «Слуга народу» і вже через кілька місяців, гордо козиряючи парламентським значком, забув про заслуги Лисенка.
А після того, як «любий учитель» позбувся крісла міського голови через підозри в отриманні хабаря, Михайло Олегович одразу ж почав його поливати брудом. І це при тому, що судові процеси по цій скандальній справі ще тривають: питання про відсторонення Лисенка від влади ще остаточно не вирішено.
Однак немає жодних сумнівів, що Михайло, як майстер «перевзуватися в повітрі», у випадку повернення Лисенка до влади, відразу змінить критику на підлабузництво. Ми не здивуємося, якщо Михайло, як справжній дволикий Янус, публічно обливаючи Лисенка брудом, закулісно шукає можливість відновити з ним стосунки. Як то кажуть, нічого особистого, тільки бізнес. Все за ради нестерпного бажання залишитися біля «бюджетного корита» та продовжити обкрадати сумчан навіть коли/якщо до керування містом повернеться лідер місцевої ВО «Батьківщини».
Далі буде...