Завдячуючи народному депутату Михайлу Ананченку, місцевий осередок партії «Слуга народу» на Сумщині перетворено на прибутковий бізнес: мінімальні витрати на гучні обіцянки, дешевий піар і маніпуляції — і як результат, бюджетні кошти дивовижним чином осідають у приватних кишенях.
Колись місцева громада покладала великі надії на нові обличчя. Але сьогодні, завдяки «зусиллям» Михайла Ананченка, вони асоціюються лише з корупцією, зухвалістю та відсутністю будь-яких результатів та перспектив для регіону.
Від корупційних скандалів до розвалу партійної організації
Ситуація стає ще більш ганебною на тлі бездіяльності регіонального осередку «Слуги народу». Адже його формальний лідер - Михайло Ананченко замість того щоб зосередитися на партійній роботі, занурився у корупційні схеми та політичні інтриги. Попутно, застосовуючи принцип «розділяй і володарюй», майстерно усуває своїх опонентів за допомогою брудних кампаній, бо нічого іншого робити просто не вміє. За такого керівництва партія опинилася в стані хаосу та безладу, втративши координацію з громадами та депутатами різних рівнів.
Показовими у цьому контексті стали цьогорічні урочистості з нагоди Дня Соборності України, які відбулися у Сумах. На заходах, організованих лідером обласного осередку партії «Слуга народу», були відсутні голови обласної та міської військової адміністрацій, а також народні депутати, що представляють сумський регіон у Верховній Раді (винятком став лише Антон Швачко). Невже керівники адміністрацій та парламентарі настільки зневажливо ставляться до Михайла Ананченка, що уникають будь-якої можливості з’явитися поруч із ним на офіційних заходах? Очевидно, численні корупційні скандали, заплямована репутація та постійні політичні інтриги перетворили його на настільки токсичну фігуру, що більшість воліє триматися від нього якнайдалі.
Політична самотність Михайла Ананченка навіть у межах його власної партії яскраво проявилася у рекламному ролику до Дня Соборності, який він особисто поширив у соціальних мережах. Для зйомок цього відео Ананченко не зміг зібрати достатньо представників обласного осередку «Слуги народу», тож для створення «масовки» довелося залучити навіть члена ОПЗЖ — Римму Бикову, з якою він щодня вештається по ресторанам міста.
Обласний осередок «Слуги народу» - розмінна монета Михайла Ананченка?
Насправді фіаско Михайла Ананченка у ролі голови обласної партійної організації було прогнозовано. Він не належить до лідерів, здатних об’єднувати людей та надихати їх на загальносуспільні позитивні зміни. Ананченко — це про деструктив, руйнування, сумнівні схеми, особисте збагачення та задоволення власних амбіцій через владу і статус.
Саме ці негативні риси характеру спонукають голову Сумської обласної організації партії «Слуга народу» до нових політичних інтриг. Наразі він зайнявся відновленням стосунків із колишнім мером Сум Олександром Лисенком — тим самим скандальним політиком, якого СБУ викрило на хабарі, а міська рада усунула з посади, достроково припинивши його повноваження.
Зараз справа Лисенка перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді, водночас екс-мер намагається через суди відновити своє право керувати містом. Дану ситуацію вирішив використати Михайло Ананченко, запустивши чутки про можливе повернення Олександра Лисенка на посаду мера. Ця інформаційна маніпуляція стала своєрідною «димовою завісою», покликаною ввести в оману міських депутатів і створити ілюзію нової політичної реальності, при якій опальний мер знову відіграє вагому роль у політичному житті Сумщини.
Скориставшись цим «туманом», Михайло Ананченко спільно з Олександром Лисенком (який, здається, і сам повірив у своє можливе повернення до активної політики) прагнуть переформувати більшість у міській раді, створивши нову коаліцію за участю фракцій «Слуга народу», ВО «Батьківщина» та «Опозиційна платформа — За життя!».
NB Цікаво, чи відомо партійному керівництву в Києві про цю політичну інтригу, яку ініціював голова їхнього обласного осередку? І як вони ставляться до можливого союзу з партіями Юлії Тимошенко та Юрія Бойка?
Цей «шлюб за розрахунком» між Лисенком та Ананченком спрямований передусім проти спільного політичного опонента та одного з основних претендентів на посаду міського голови на наступних виборах — Вадима Акперова, який у міськраді представляє «Європейську солідарність». Крім того, у їхніх планах — усунути всіх представників ЄС із керівних посад у міській раді та з позицій очільників комунальних підприємств міста.
Очевидно, що представники партії «сивочолого гетьмана»-олігарха, особливо після гучних заяв депутатки Софії Федини на адресу президента України, не можуть розглядатися як надійні партнери для президентської політичної сили. Так само навряд чи можна вважати таким партнером і опального мера-хабарника. Проте Михайло Ананченко чомусь бачить конкурента в особі Вадима Акперова, а в Олександрові Лисенку — ні.
Втім, дії Ананченка не мають нічого спільного із захистом партійних інтересів чи ідеологією, якої він, схоже, зовсім позбавлений. Його кроки радше нагадують індивідуальну гру, у якій партійний бренд слугує лише зручним прикриттям для досягнення особистих цілей.
Більше того, «політичне шоу», яке організовують Ананченко та Лисенко в місцевих органах влади, неминуче призведе до дестабілізації роботи Сумської міськради. У цій ситуації Артем Кобзар, якого Михайло Ананченко тепер усіляко намагається дискредитувати й усунути з посади, на яку сам же його «коронував», ризикує залишитися без підтримки депутатського корпусу, необхідної для ефективної роботи.
Якщо ж буде створена нова коаліція (навіть неформальна) у складі БЮТ-СН-ОПЗЖ, Ананченко, ймовірно, спробує посадити у крісло секретаря міськради свою більш «надійну» людину – Сергія Дмитренка, нинішнього очільника управління комунального майна міста. Проте далеко не факт, що йому це вдасться, і, як результат, ситуація з безвладдям та хаосом у міськраді може затягнутися на невизначений час. Це абсолютно в стилі Михайла Ананченка – вирішувати свої інтереси ціною руйнації та дестабілізації!
NB А тепер виникає важливе питання: як називається спроба дестабілізації органів місцевої та державної влади під час війни? Чи це часом не диверсія або навіть елемент гібридної операції ворога?
Прикро, що партія «Слуга народу», котра була покликана стати рушієм позитивних змін у державі, перетворена окремими особами на кшталт Ананченка на банальний інструмент політичних ігрищ. Обласна партійна організація цікава Михайлу Олеговичу лише для вирішення власних питань, але по суті не представляє для нього ніякої цінності. Фактично «партійний прапор» використовується ним у якості ганчірки, яка першої ліпшої нагоди буде викинута на смітник.
Якщо керівництво президентської партії на загальнонаціональному рівні не зверне увагу на дану ситуацію, це матиме вражаючі негативні наслідки не лише для регіонального осередку, а й для іміджу «Слуги народу» загалом…
Хитрі маніпуляції у кризовій ситуації
Судячи з усього, хитрий Ананченко майстерно використовує свої маніпуляції в умовах управлінської кризи, з якою так і не зміг впоратися голова Сумської обласної держадміністрації 66-річний Володимир Артюх. За своєю посадою цей сивочолий генерал мав би забезпечувати порядок, стабільність і ефективність роботи регіональної влади. Проте результати його діяльності викликають значні сумніви.
Сам Артюх, схоже, щиро переконаний, що ситуація в області знаходиться під його контролем. Але реальність уперто свідчить про інше. Регулярні обстріли ворога оголили слабку координацію між обласною адміністрацією, громадами та силовими структурами. Підприємства області працюють з перебоями, а підтримка малого та середнього бізнесу залишається на катастрофічно низькому рівні.
Мешканці Сумщини дедалі частіше скаржаться на відсутність ефективної комунікації між владою та громадянами. Натомість місцева адміністрація зосереджується не на розв'язанні реальних проблем, а на формальних звітах перед Києвом. Генерал Артюх, замість того щоб вирішувати нагальні питання, здається, більше захоплений створенням ілюзії свого контролю над ситуацією.
Втім, справжні важелі управління перебувають у руках «сірого кардинала» — керівника апарату обладміністрації Ігоря Кальченка, який працює виключно в інтересах Михайла Ананченка, використовуючи адміністративний ресурс для задоволення його фінансових інтересів та політичних амбіцій.
Таким чином, у Сумській області розігрується сценарій, де на поверхні створюється видимість стабільності, а за лаштунками розквітає корупція та плетуться політичні інтриги, що підривають довіру до влади й залишають громадян із незадоволеними потребами.
Геній піару на чужих досягненнях та постійний гість «Маринаду»
Типовою рисою Михайла Ананченка є його невтомні спроби приписати собі чужі здобутки. Нещодавно, не маючи до цього жодного відношення, він піарився на комп’ютерному томографі, який отримала Сумська обласна дитяча клінічна лікарня на кошти МОЗ України та Світового банку.
А от і зовсім свіжий приклад. 24 січня голова Сумської обласної військової адміністрації Володимир Артюх разом із директоркою «Благодійного фонду «Енергія перемоги України» Юлією Мовчан передали 10 автомобілів для підрозділів сил безпеки та оборони області. Поки військовим вручали ключі від авто, Ананченко, як справжній майстер кулуарного піару, скромно маячив десь на задньому плані, терпляче чекаючи свого зіркового часу.
І ось момент настав: після офіційного вручення автівок, Ананченко і компанія перегнали автомобілі до Молодіжного центру «Романтика» і оперативно організували яскраву фотосесію, старанно позуючи на фоні військових машин. Щоправда, до цих автомобілів він не мав ніякого відношення, але такі дрібниці його, схоже, зовсім не хвилюють. Головне — створити правильну картинку: «Ніхто не запам’ятає, хто передавав ці автівки, але всі точно побачать фото зі мною!».
Після успішної афери Михайло Ананченко разом зі своєю зграєю гучно відсвяткували черговий піар-«успіх» в улюбленому нічному клубі «Маринад». Кажуть, там у них навіть є спеціально виділена кімната, де Ананченко проводить кожен уїк-енд. Ну звісно ж, щоб обговорити «важливі» законопроекти! Щоправда, за п’ять із половиною років роботи у Верховній Раді цей видатний «законотворець» не зареєстрував жодного власного законопроекту, лише підмахував чужі.
Мабуть, така «плідна» діяльність пояснюється тим, що весь час бігав із комітету до комітету? Бідолаха, так втомлювався, що єдиним порятунком залишалися вечірки у «Маринаді». Але, схоже, навіть магія нічного клубу не допомогла йому стати справжнім лідером чи бодай компетентним депутатом. Жодного публічного виступу в парламенті, ні однієї фахової думки щодо законопроектів, ніякої самостійної законодавчої ініціативи!
От і виходить, що вся «законотворчість» та політичне «лідерство» Ананченка зводиться до одного: маніпулювати людьми, плести інтриги та «освоювати» бюджетні кошти. Такі «досягнення» варті захоплення, але звісно лише у вузьких колах постійних відвідувачів нічних клубів.